і ніби вигрібаю, але ні
знаходжу в кеші спогади сумні,
з минулого, яке не має дати
де сонця позолота із облич
стікає в тінь кімнати, вглиб полиць,
де книги ще стоять, немов солдати
а всіх цивільних просять перейти
в безпечне місце пам’яті, в мотив
коліс, що нам усім тепер за серце





