Пастельний Ранок. Невеличка Історія Кохання до Дня Пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Наша Квіточка Інна Мікітась.

Він мав прийти ранком. Чекала Його з першими промінями світила. Чекала...

Так легко нам. І ранок — мов пастель.
Та ще звучать, глибинні і гортанні,
живі пісні загиблих на світанні,
полеглих у траві між двох пустель.

Інколи це чекання було нестерпним... Воістину найтяжче ЧЕКАТИ та наздоганяти...

Ще з нами ті, хто бачив це. Вони
болять, солоні й теплі, мов кровина.
Солодкий пагін і ясна травина
для них — мов день повернення з війни.

Коли світанок, нарешті піймав мене у вікні ранішніми променями, Він зателефонував... Сказав, що ніч була тяжка і безсонна, Він зараз вдома і не має можливості приїхати, але чекає на мене... Відповіла - "Я буду", і не одразу збагнула, що одягнути, аби цей ранок залишався таким пастельним..

Нарешті наважилась... Він втомлений, знервований і виснажений. Маю щось зробити, аби дати Йому розради, любові і трішечки перепочинку. Знаю! Він любить сюрпризи. То буде так...

Кричать зі сну досвітньої пори:
їм сняться ешелони й табори
і гострі кроки вбивць у тьмі по бруку.

Ми поруч. Нам природа знак подасть:
відчувши трепет пульсів та зап’ясть,
немов дітей, тримаєм їх за руку.

Модель - Інна Мікітась
Фотограф - Ігор Волошин
Вірш - Юрій Андрухович ("Так легко нам. І ранок мов пастель)