РАННЯ ВЕСНА
рання й тривожна весна цьогоріч,
попри нічні холоди.
кілька хмаринок із ночі – у ніч
пробують перепливти
плесом небес, анемічно блідим
і непрогляднім вгорі.
звідки один узагальнений дим
сходить у всі димарі.
я прокидаюсь о сьомій – уже
більшає світла й тепла.
менше світанок тремтить в негліже.
швидше відходить імла.
це ж очевидно – усе! – по зимі.
чи не велінням отця,
лютий безболісно тане в умі,
а заодно – і в серцях.
вранішнє марево. льоду слюда.
блиск оцинкованих блях.
братські могили ворожих солдат.
спалені танки в полях.
рештки бліцкригу в туманах низин,
вкраплені у чорнозем.
цей краєвид порятуй і спаси –
за невідбутне усе.
за гартування в жертовнім огні,
за боронитву оцю,
і за священну молитву весні,
духові, сину, й свинцю!
СЕРГІЙ ТАТЧИН
Немає коментарів:
Дописати коментар