Отже, далі попереду зливи і холоди.
Всі птахи вже у вирії. Тричі показано "Вірую".
Та немає музики тоншої понад розгойдане дихання,
і немає більшого світла, ніж сяйво теплої шкіри,
по якій пропишеться вранці тіней арабська в'язь.
А ще небо, за цим дощем заховане - ти пам'ятаєш - синє,
і немає історії іншої - тільки та, що твоя,
і немає віри, більшої за руку, що її подаси
над розламинами, які пекельним дихають жаром,
над страхами та смутками, яким імен ще не знаємо.
Так тепер захотілося ще пожити
і мати ще кілька бажань -
бог із нами.
(вірш - Катерина Калитко)
Немає коментарів:
Дописати коментар