Квітник порадник. Подивитись. "Носії"(Carriers). Фільм жахів?

Це несвіже кіно. У тому розумінні, що вийшло на великі екрани ще у 2009 році. І можливо я не згадав би про нього, якби заради розваги не передивився цей фільм ще раз позавчора...
... і зрозумів, що насправді "Носіїв" я ще не бачив. Мабуть під час минулого перегляду був зайнятий чимось іншим...

А варто було б дивитись... відчувати... переживати...думати.

Можливо власники фільму хотіли отримати такий собі хоррор, черговий "зомбіленд", натомість отримали від режисерів  екзистенційно-етологічну драму, що вбиває наповал, не дозволяючи відірватись від екрану аби сходити в туалет чи полускати насіння...

З «Носіями» вийшла дуже неприємна історія: зняли їх ДО відомого «Зомбіленда», а в прокат випустили ПІСЛЯ, так би мовити - "третім екраном", так і то виключно завдяки «Зоряному шляху», що зробив зіркою Кріса Пайна.

Кріс Пайн

На перший погляд «Носії» і дійсно здаються убивчо серйозною версією «Зомбіленду» - збігів вистачає: смертельна інфекція, четверо подорожніх, довга дорога, навіть правила виживання є. Єдине, чого немає в «Носіях», це власне самих зомбі. Інфіковані хоч і мають цілком монструозний вигляд, проте анітрохи не нагадують жадаючих плоті живих мерців.







 Схоже, режисери фільму брати-іспанці Алекс та Девід Пастори (28 та 31рік відповідно, на момент виходу фільму)підклали продюсерам велику свиню, отримавши замовлення на подібність зомбі-фліка, а відзнявши глибоку психологічну драму про природу агресії і перемогу первісного початку над морально-етичними імперативами. Тому що постановники переймались не стільки клінічною картиною конкретної хвороби, скільки страхітливими метаморфозами духу і розуму тих, хто вижив. Іншими словами, Пастори препарують той самий цікавий момент, коли зникає інструмент пригнічення небезпечних інстинктів(та того ж кримінального кодексу, хоч би) і з хомо-сапієнса ураз злітає тонкий наліт цивілізованості, оголяючи дикуна, який у боротьбі за виживання засобами не перебирає.

І ти мимоволі ставиш себе на місце героїв фільму намагаючись у тисняві своїх набутих морально-етичних правил спробувати відповісти собі на запитання - "А як би я поступив...?" А ставити собі такі незручні питання прийдеться практично весь екранний час.

Насправді під гнітом тих або інших обставин(будь то хвороба, війна, та і просто крута життєва колотнеча) люди втрачали, втрачають і втрачатимуть людське обличчя. Куди далеко ходити - хоча б почитайте матеріали про наш український ГОЛОДОМОР.



Не всі опускаються до нелюдства, проте більшість. І не тому, що таку модель поведінки диктує така-собі первинна внутрішня гнилизна, яка тільки і чекає, щоб прорости назовні. Зовсім ні - просто так вже воно якось виходить...


ОБОВ'ЯЗКОВО ПОДИВІТЬСЯ ТА ПОДІЛІТЬСЯ ВРАЖЕННЯМИ. А ЇХ БУДЕ БАГАТО. "НОСІЇ" ЯК СПРАВЖНІЙ МИСТЕЦЬКИЙ ТВІР НЕ ВІДПОВІДАЄ НА ЗАПИТАННЯ, АЛЕ СТАВИТЬ ЇХ...
P.S.  Етологія — польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин.
 Екзистенціалі́зм — (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування), Філософія існування — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину, як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.
(див. українську Вікіпедію)
Уважного перегляду:

http://www.ex.ua/view/275216?r=2 (посилання неактивне)