Нова світлина нашої улюбленої Квіточки - Інни Мікітась можливо і була б більш доречна весною ніж сьогодні, проте втриматись від вчасних асоціацій, просто зараз, не вдалося.
Читаючи Лесину "Лісову Пісню" я завжди намагався уявити собі образ Мавки. Бажаної чарівниці... мінливої та чуттєвої... непередбачуваної та вірної... жаданої.
Ось! Просто як ілюстрація до твору. Можливо Лукаш побачив її трішечки іншою, проте я - САМЕ ТАКОЮ.
Тепер і весни чекати легше. Я знаю, якою Вона прийде...
Мавка - Інна Мікітась.
Леся Українка: Останній монолог Мавки (уривок з "Лісової пісні")
"О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю, —
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю..
Грай же, коханий, благаю!"
Немає коментарів:
Дописати коментар