Вдалося? Це складніше ніж здається. Чи відчували себе у Раю ті про кого ми хочемо зараз розповісти?...
Кінець 60-их - початок 70-их (20-те сторіччя) - це недовга епоха ґіппі, переважно молодіжного руху дітей середнього классу американського, а за ними і європейського прошарку. "Холодна війна", передчуття ядерної війни, свіжі рани від 2-ої світової війни, монополізація економіки та інформації... - чинники які викликали у певної частини молодіжного суспільства несприйняття СИСТЕМИ. Бажання бути вільними в межах самої системи виявились марними. Ґіппі спробували шукати себе на "незайманих" територіях, сподівіаючись на створення власної "Утопії". На певний час, для невеликої кількості ґіппі таким місцем став гавайський острів Кауаї.
Табір ґіппі Тейлор Камп почав своє життя навесні 1969 з тринадцяти ґіппі, які шукали притулок від заворушень в Америці і жорстокості поліції."Ми всі брали участь в анти-воєнних діях, і Берклі був на межі вибуху. У нас було лише два виходи - брати в руки зброю або виїхати ", - згадує Сандра Шауб, одна із засновниць Тейлор Камп. - "Тому ми вирішили поїхати в Європу, а потім раптом подумали" Якого біса, адже ми жодного разу не були на Гаваях. Ми спочатку поїдемо на Гаваї, а звідти вже в Азію і Європу. "Ми поняття не мали, що робимо."
Тейлор Камп розташовувався в тропічній утопії, на березі океану, без правил, політики чи платежів за рахунками. Анти-суспільство, де все інакше, де одяг був необов'язковим, а гроші були під забороною.
Тейлор Камп став швидко перетворюватися в соціальну структуру поза загальноприйнятих законів і традицій, однак, всі його жителі незабаром були заарештовані і засуджені до 90 днів виправних робіт за їх бродячий спосіб життя. Однак, за щасливим збігом обставин, житель острова, Говард Тейлор, брат актриси Елізабет Тейлор, заплатив за всю групу заставу і запросив безкоштовно пожити на своїй землі на березі океану. Він надав їх самим собі, без всяких обмежень, законів, абсолютно без нагляду.
Чутки про табір стали швидко поширюватися. Деякі називали його мрією ґіппі, інші дивилися з огидою. Серферам він здавався місцем ідеального серфарі, а для ветеранів війни він став місцем емоційного притулку. Люди приїжджали на острів з різних причин, і в період розквіту табору, в ньому проживало близько 120 осіб. Всім були раді на цьому шматочку землі, площею в 3,5 га.
Перебуваючи в стороні від цивілізації, жителі Тайлор Кампа не тільки найняли собі в допомогу лікаря і акушерку, але навіть умовили водія шкільного автобуса заїжджати до них по дорозі, щоб їхні діти могли дістатися до школи.
"Вся ця ідея про наготу сама по собі була обумовлена тим, що наша територія була з усіх боків оточена природою, але жителі табору стверджують, що не робили це заради якогось протесту чи символу. Колишній мешканець кампусу Тейлора Розі Розенталь, сьогодні радіоведуча ESPN і спеціальний помічник мера на Великому Острові, згадує атмосферу того часу: "Ми були голі. Усі думають, що оголена натура культивує хіть. У них, знаєте, постійно крутиться одна думка, що ми тут мало не щодня займаємося звальним сексом. "Ох, ох, ох," чи не так? Але коли ви живете нагим, то ці голі дівчата, яких ви бачите кожен день, стають вашими сестрами. Там немає хтивих бажань. Це як гуляти зі своїми сестрами. Ми були ґіппі. "Я ніколи не чула про будь-які оргії, і якби я знала про них, я була б там. Якщо ви розумієте про що я? Цього не було, але я б тоді не соромилася такого роду речей. І у нас жили в основному сімейні пари. Відносини і секс? Так, вони були, але дикі оргії не були поширеною річчю. Відносини були, як і в будь-якому суспільстві середнього класу
І хоча табір з радістю вітав кожного, за законом природи це місце не могло бути ідеальним у всіх поняттях."Тейлор Камп був досить спокійним місцем, але й там були свої темні сторони. Ми повинні були завжди бути на чеку, готовими захистити себе. Ми називали це "Кінець шляху" або "Дикий Дикий Захід", і погані історії іноді траплялися і у нас ", - згадує Хок Гамільтон, колишній житель острова, у якого було 7 дітей і дві жінки в таборі.
Жителі Гавайських островів вже давно точили зуб на членів табору, які безкоштовно проживали в одному з найкрасивіших місць острова. Все частіше і частіше подавалися скарги на антисанітарні умови, нудизм і навіть випадки крадіжки, і, врешті-решт, ці скарги дійшли до вищестоящої влади. Після 8 років блаженного життя в 1977 році табір був закритий. Оскільки в той час туризм на острові стрімко розвивався, табір спалили до тла, щоб його жителі вже ніколи туди не повернулися, а на його місці побудували парк На Палі.
За кілька десятків років Джон Вехрайм, колишній житель Тейлор Кампа, фотограф і письменник з Чикаго, випустив книгу під назвою Taylor Camp, Коли він показав свої чорно-білі зображення декільком кінорежисерам, Роберту С. Стоуну і Томасу Вендетті, вони були так зворушені і натхнені ними, що вирішили використати ці фотографії за основу документального фільму про життя в Тейлор Капм. У 2010 році вони випустили фільм, через 40 років відшукавши жителів, їх друзів і сусідів, щоб взяти інтерв'ю про їхнє життя в Тейлор Камп і після нього. Ви можете подивитися трейлер цього фільму ось тут.
А сам фільм ось тут:
"Я б сказав, близько 97 відсотків людей, стверджували, що це був найкращий час їхнього життя," - говорить со-продюсер Роберт С. Стоун. "Я думаю, вся справа в тому, що почуття свободи і молодості, і життєвої сили, і з'єднання з природою та однодумцями справила величезний вплив на життя цих молодих людей."
Люди знаходять свій рай, люди втрачають його. У семдесятих існував цілий рух за мир і любов, але це те ж саме покоління, що створило Енрон і Монсанто. Це покоління, породило Тейлор Камп та почало війну у В'єтнамі. Ми вчимося життю з кожним кроком і я вірю, що жити треба вільніше, без строгого плану і без яскраво окреслених очікувань від майбутнього, просто дозволивши собі потрапити у вир подій, якиі можливо, одного разу, викинуть вас на березі тропічного раю, без всякої орендної плати, де можна буде жити і любити цілих 8 років.Я вірю в цю божевільну ідею, як би неймовірно вона не звучала, що куди б ти не поїхав - скрізь можна знайти свій райський куточок. Навіть сьогодні нам якимось чином вдається створювати ці крихітні моменти утопії в нашому шаленому світі. В Індії, на Гоа є місця, засновані хіпі, де досі чутні відгомони життя Тейлор Камп.
Джерело - http://twentyfivehundred.com/%D1%80%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2-%D0%BC%D0%B5%D1%87%D1%82%D1%8B/?lang=ru;
- http://ucrazy.ru/other/1419179475-zateryannyy-ray-lager-hippi-na-gavayyah.html
Немає коментарів:
Дописати коментар