Амазонки. А чи були вони взагалі?

Хто не знає про амазонок, стародавнє плем”я войовниць, які є прикладом для всіх героїчних жінок? Коли говорять про матріархат, в першу чергу згадують про амазонок.
Вчені розділися на два табори, одні з них кажуть, що є безліч свідчень з життя амазонок, образи яких давньогрецькі художники відобразили в статуях і рельєфах, що зображують битви амазонок і їх завойовницькі походи. Збереглися античні наслідування статуям і зображення на вазах.
Інші вважають, що велика кількість міфів про амазонок вказує на те, що їх ніколи не було. Чи можна розібратися в наявних міфах про амазонок, перша згадка про яких веде нас у часи мінойської цивілізації?

З моменту, коли цариця амазонок Пентесілея була вбита в сутичці з Ахіллесом в 1200-х р до н.е., і тих подій, коли цариця амазонок Фелестра захотіла народити від Олександра Македонського, “надлюдини”, в 320-х роках до н.е. ., минуло майже 900 років. Між цими подіями міфи розповідають про битви амазонок з грецькими героями Беллерофонтом, Гераклом, Тесеем, завжди визначаючи неминучу поразку амазонок...

Період часу існування амазонок дорівнює близько 900 років. За цей час вони, принаймні, повинні були б створити якесь царство, яке межувало б з іншими державами. Багато дослідників сходяться на думці, що амазонки жили в Малій Азії, або в передгір’ях Кавказу, або на берегах Азовського моря. Грецький історик Геродот згадує амазонок, які плавали по Чорному морю і, потрапивши в полон до скіфів і асимілювавшись з ними, створили новий народ – сармати.

І поки одні історики намагаються під оболонкою міфу розгледіти справжнє історичне зерно, інші з захопленням переповідають поширені судження про побут амазонок. Вважалося, що це войовниче плем’я жінок походить від бога війни Ареса і Гармонії (дочки Ареса і Афродіти), воно поклонялось богу війни Аресу і богині полювання Артеміді. У легендах про існування амазонських царств говориться, що жінки управляли, а чоловікам доручалося дивитися за господарством і їх терпіли виключно заради продовження роду.

Раз на рік амазонки вступали в шлюби з чужинцями або сусідніми племенами, віддаючи потім на виховання батькам або вбиваючи хлопчиків і залишаючи собі дівчаток. Дівчаток вони вирощували як майбутніх войовниць, яким випалювали праву грудь, щоб не заважала користуватись в бою луком. Звідси і пішла їх назва – «амазонка» означає «безгруда». А перед тим як народити дитину, амазонка повинна була брати участь в битвах і вбити ворога.

Фантазери від історії відводять нас на Кавказ в пошуках матріархату і царств амазонок, і навіть до Німеччини VIII ст. н.е. Так, дійсно, у народів Кавказу існує культ матері, але до матріархату він жодного відношення не має.

Отже, правда це, чи міф — достеменно невідомо. Це питання залишається без відповіді і сьогодні. Враховуючи той факт, що зображення цього народу присутні на багатьох античних зображеннях, можна говорити, що вони існували насправді. Більше того, амазонки є не тільки персонажами з міфології, а й історичними особистостями. Варто зазначити, що востаннє про амазонок згадувалося під час правління Олександра Македонського. На багатьох стародавніх малюнках зображені завойовницькі походи амазонок: наприклад, їх вторгнення в Аттику. Чимало противники теорії існування древнього народу войовниць акцентують увагу на величезній кількості міфів, пов’язаних саме з амазонками (цікаво, що у багатьох міфах згадується, що амазонки жили на узбережжі Чорного моря).

Кажуть, що амазонки добре їздили на конях і колісницях, вони могли виставити до 120 тисяч вершниць. І так далі з усіма казковими і незвичайними подробицями. Спробуємо розібратись. Почнемо з того, що існує більш правдоподібна версія про передбачуване місце проживання амазонок, на яке вказав історик А.Б. Снісаренко. Це – Амасія (топонім, можливо, пов’язаний з назвою «амазонка»).

Хоча і іранське «ha-mazan» – "жінка-воїн", здається правильним і більш відповідним визначенням до назви племені жінок-войовниць, популярний варіант походження назви племені амазонок, від слова «a masso», яке тлумачиться як недоторканні (для чоловіків) або «безгруда», виглядає все ж малоймовірно. Чому?...

Незважаючи на те, що в людській історії ми маємо досить багато інформації про різні жертви і звірства по відношенню до людини, припікання або відрізання грудей малоймовірно. Стверджується, що амазонки не залишалися незайманими до кінця днів своїх і періодично зустрічалися з чоловіками, від яких народжували дітей, а без грудей як годувати дитину? Невже чоловіки цим займалися?

Для того щоб мати військо чисельністю 120 тисяч вершників, загальна кількість населення має бути як мінімум в 10 разів більшою, від мільйона чоловік, 120 тисяч з яких повинні залишатися на місці для охорони кордонів і порядку, щоб не збунтувалися чоловіки, зайняті рабською працею і домашньою роботою. Потрібні і пасовища для випасу такої кількості коней.

Козаки, наприклад, в ХVIII-XIX століттях виставляли у воєнний час близько 300 тисяч чоловік кавалерії при п’ятимільйонного чисельності козачого населення. А амазонкам для відтворення власного народу треба було щороку відловлювати чверть мільйона мужиків, щоб, совокупившись з ними, народжувати потім потрібну кількість дітей, половина з яких могла бути хлопчиками.

Як історики-оптимісти уявляють собі систему життєзабезпечення суспільства, повністю позбавленого материнських інстинктів в екстремальних умовах? Породілля - амазонка у своєму першому бою могла бути вбита або покалічена, а це могло бути перешкодою для народження здорової дитини. І ще...вагітні амазонки так само скакали на конях і брали участь у військових діях? Для них мали б існувати відповідні умови, що було у той час практично неможливим.

А може бути, і не було ніяких амазонок, історія існування яких не піддається логічним уявленням? Для того щоб бути об’єктивним в дослідженні питання, потрібно взяти й іншу сторону історичної спадщини предків, яке нічого не говорить про амазонок. Біблія, наприклад, але і там демагоги намагаються відшукати сліди амазонок в дочках Адама.

У Біблії, або в історії Риму можна побачити, що всі згадки про амазонок кінчаються там, де історичне оповідання підтверджується різними джерелами при наявності матеріальних свідчень. З 282 року до н. е. починається історія римських завоювань, розпочата війною Риму з Тарентом, на допомогу якому прийшов цар Епіру. Відомості про цю битву збереглися в історії у вигляді крилатого вислову «Піррова перемога».

Нічого про амазонок з цього часу ми не знаємо, хоча від зустрічі Олександра Македонського з царицею амазонок Фелестрою різниця в часі невелика, близько 40 років. За такий короткий період народи, що займають чинне місце і є багато-людними, не зійдуть з лиця землі.

Ще приклад... Фелестра, що славилася своїми військовими подвигами (?), прибула в Гірканію на зустріч з Олександром Македонським з конвоєм з 300 амазонок, залишивши військо на кордонах Гірканії. Здавалося б, ось є орієнтири для історичного пошуку, коли відомо місце зустрічі, а територія царства амазонки, за словами історика, доходила майже до Синопа.

За легендою великий полководець провів з Фелестрой два інтимних тижні, перш ніж вирушити далі. Але чи народила вона дитину після цієї зустрічі, ніхто не знає, хоча здавалося б, ця інформація повинна була зберегтися в першу чергу, поки був живий полководець. Хіба що вони обидва потурбувались про неможливість заплідення. Чи зустріч була не інтимною, а суто політичною. Але про все це подробиць нема.
Також невідомо, нащадками якої з амазонок були правителі Пантікапея, які передали владу з 438 року до н.е. царям, що носили імена Спартокідів.

Нічого не говорять про амазонок і римські хроніки періоду правління імператора Авреліана, що, за легендою, полонив Зенобію – царицю-войовницю з Пальміри, що оголосила незалежність від Риму. Розбивши в 284 році сімдесятитисячне військо Зенобії, Авреліан знову підпорядкував Риму Пальмірське царство, а Зенобію було проведено по вулицях Риму у золотих ланцюгах.

У місцях, де ймовірно жили амазонки, були знайдені поховання жінок, у яких перебували луки, стріли і дротики, але були відсутні останки обладунків, мечів, бойових сокир та іншої бойової зброї. Знайдені ж у цих похованнях кинджали вказують на аристократичне походження похованої або її статус жриці.

За легендою амазонки поклонялися богині полювання Артеміді, що має свої відмінні атрибути у вигляді лука зі стрілами і дротика. Жриці цієї богині, число яких могло доходити до декількох сотень осіб, озброєних луками і дротиками, могли послужити історичним казусом, коли мандрівний освічений афінянин, не проспавшись як слід, міг несподівано побачити перед собою армію войовничих жінок. Їх він згодом і зображував на вазах і барельєфах в компанії богів і героїв.

За свідченням А.А. Тахо-Годи, плем’я жінок-войовниць походить від богів Ареса і Гармонії. Амазонки поклоняються Аресу і Артеміді, проводячи час у битвах, самі виготовляють зброю та обладунки. Отже виходить так, що Арес зі своєю дочкою Гармонією, як і годиться божествам, справили на світло плем’я войовничих жінок. Це говорить на користь того, що п амазонки, подібно до інших напів-божествених істот є персонажами міфології. Але де перетин міфів та реальності? Він також існує.

Геракл, що здійснює за наказом царя Еврісфея черговий подвиг, відправився в пошуках золотого пояса цариці амазонок Іпполіти, який подарував їй батько – бог Арес. Богиня Гера, яка бажає зла грецькому герою, зробила так, що для отримання пояса Гераклові довелося вбити саму Іполиту. У міфології амазонки згадуються поряд з Посейдоном, Сциллою і Харибдою, сиренами і горгонами, крім того, що вони контактували з Артемідою та іншими богами.

«Ці жінки, – писав Діодор Сицилійський, – жили на межах населеного світу». Так їх і треба сприймати як казкових персонажів, тому, що як не хотіли б любителі полунички, але для імперії амазонок в наявній історії нема місця між імперією персів і імперією «Іскандера дворогого». А

Більш логічною виглядає, наприклад версія, щодо наявності жіночих збройних загонів у готських племен. Можливо ці жінки з часом навчилися володіти зброєю і склали ядро племені амазонок. Ця версія правдоподібна, але за часом непорівнянна, тому що готи жили багато пізніше першої згадки про амазонок. Причину появи озброєних жінок на сцені історії треба шукати в іншому.

Проведемо аналогію між військовими підрозділами стародавніх і сучасних армій, в яких служить багато жінок зі зброєю в руках. Ми знаємо про те, що в арміях середньовічного періоду кількість маркітанток(дрібні торговці харчами та предметами солдатського вжитку, а часто просто повії - прим. Квітник), що супроводжували військо, доходила до половини чисельного складу. А під час бою маркітантки, які зазвичай вміли поводитися зі зброєю, часто становили значний резерв, що допомагав перемогти супротивника.

Так само і в давнину, в грецьких військах могли опинитись тамтешні «кавалерист-дівиці», адже практично вся війна амазонок була тільки з Афінами, а у захисті батьківщини стать мала відносне значення. Збройні жінки могли перебувати в якості охорони дочки царя,його дружини, іншої знатної жінки, що ймовірно брали участь у битвах. Так під час бою, наразившись на жіночу групу охорони, хтось, рятуючись втечею від розлючених фурій, міг подумати, що з них складається вся армія.

У понтійського царя Мітрідата Євпатора, наприклад, особиста охорона складалася саме з жінок, які добре володіли зброєю і могли перебувати у виявлених похованнях. Як було вже сказано вище, з майстерністю і впевненістю могли користуватись луком і дротиком жриці з храму Артеміди, які ймовірніше брали участь у військових діях при нападах ворогів.