Минуле літо було чудовим...

На початку зими, якось гостріше згадується те, чим було сповнене минуле літо. Відчуття, що ми намагаємось наситити себе тим особливим сонцем, яке заряджало нас перед довгим похмурим зимовим періодом. Не те, щоб у зими не було своєї привабливості...Зовсім ні...Зима, вона інша і дарує інші враження. Тим цінніший набутий досвід літа...

Жіночий голос ледве розрізнимий.
Хоча, буває, вітер донесе
з десяток слів про нас – і досі ними
підступна ніч нагадує про все.

Це – ніби пісня, в темряві почута,
що оселилась в пам'яті, як чудо,
лишень згадати б – де це і коли?
хтось у пітьмі впівголоса співає,
й печаль у тім, що в музики слова є, –
їх і приносить вітер із імли.

На тлі зими маліє кожен спомин,
як серед неба – цятка літака.
Якщо почати з крапки, а не з коми,
то все – отут, бо світ – в твоїх руках.

Моя зима не тільки для застуди.
Зимою все – як вперше, навіть люди,
і навіть ти у тому літачку,
що пролетів над нашим полем битви,
де я почнусь – укотре! – із молитви
і забуття про тебе – отаку.

Вірш - Сергій Татчин (https://www.facebook.com/tatchyn.s)

Моддель - Faith