... існує думка, що покидати цей світ варто на вершині своєї популярності. Тобто повезло тим, кому це вдалося. До кінця відведеної їм пам'яті вони залишатимуться молодими красивими і успішними. Вони вже втікли від дебільних вікових порівняльних характеристик і не потраплять у різні таблоїди у рубриках "Диви як час спотворює зірок"...
І справді, коли ми чуємо - "Мерілін Монро" - увляєм привабливу спокусницю білявку, яка в нашій пам'яті вже ніколи не постане терендючою чи, хай йому, грець добропорядною старушенцією. Можливо так і з
Джимі Гендріксом? Ким би він був у свої сьогоднішні 70?
