Коли наприкінці вісімдесятих років минулого століття
впала залізна завіса, наше інтелектуальне життя враз змінилося, бо його потужно
підживили вчені та літератори, які десятиліттями розвивали україністику на
Заході.
З-за океану, з мало знаної до того часу "української
Америки" до Києва, Львова, Харкова почали приїздити дослідники зі
світовими іменами. Після багаторічної відсутності вони хотіли відвідати рідні
місця, завітати в ті університети (на жаль, здебільш невпізнанно здеградовані),
які колись закінчували.
