Згадую своє дитинство...покійну маму...наші вечірні сімейні прогулянки. Ці прогулянки стали певним ритуалом, особливо тоді, коли мамине здоров'я погіршилось і вона вже не могла дозволити собі тривалих мандрівок. Точніше, вона мріяла про мандрівки, але відчувала, що власних сил для цього стає все менше.
