Жінка, як весна: буває ніжна,
А бува примхлива,
То зазвучить грайливо,
Як струна, а то раптово
Вибухне мов злива!
Весна і жінка. Жінка і весна,
У них обох свої земні турботи,
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях…
Весна – це жінка. Жінка – це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння
(Наталя Данилюк)
Немає коментарів:
Дописати коментар