те, що є ти і я, але немає «нас» –
одна із ознак квітневого рецидиву.
божевільні речі, для яких не видумали назв,
зрідка іще трапляються – всім на диво.
а тому в передчутті упокореного тепла,
коли врівноважуються душа і тіло,
ми говоритимемо віршами, які я не склав:
до обіду – римованими, пополудні – білими.
будемо щасливими і безоглядними, як тоді,
коли нічого непоправного іще не сталося.
ще до того, як Петро почав тонути у воді.
до розорення Києва.
до пострілу в Далласі.
(вірш - Сергій Татчин)
Немає коментарів:
Дописати коментар