Відлітає поволі літо.
Догорає ранкова синь.
Щось забуто, а щось прожито.
Лиш минулого видно тінь.
Спорожніла ілюзій крона,
Облетіли пелюстки мрій.
Тільки втрат і помилок ґрона.
Залишились тепер на ній…
Перегорнуто і закрито…
Чи повернеться ще коли?
Відлітає поволі літо.
Ти подяку йому пошли,
За прекрасні моменти долі,
За політ у небесну вись.
Й почуття, що шукали волі
І крізь душі теплом лились…
Якось жалібно так, тужливо,
Все курличуть у небі дні.
Те, що вчора було важливо,
Стало краплею сліз на дні –
На самісінькім дні калюжі,
Від останніх відлунь грози.
Просто осінь… Це осінь, друже…
Це початок… Її ази…
(вірш - Ніна Бойко)




















































Немає коментарів:
Дописати коментар