Чому лише у твоїх очах
Я бачу блакитне небо,
Не подібне до неба у вікнах
Моєї четвертої кімнати?
Чи ж бо не загадка всесвіту
Довершеність твоїх форм,
Не перетнутих навіть тінню,
Що, помітивши тебе, перетворюється?
Чи ти існуєш насправді,
Чи є лише витвір
Моєї хворої уяви,
Непостійний як вересневий вітер?
Я спитав тебе тричі,
Та не знав жодного разу,
Що сказати у відповідь.
Вірш: Іваф РИЦІБУХ - http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=rytsybukh&page=deserty06 |
Немає коментарів:
Дописати коментар