Різнобарвний Букет. Осінь жагуча.

 На фоні, засинаючих до весни, зелених розкошів, різнобарв'я опадаючого листя, незмінною і вічною залишається жіноча краса. Жагуча та бажана.
(під катом 50 світлин)

Вечірній  сон  закоханого  літа
і  руки,  магнетичні  уночі.
Вродлива  жінка,  ласкою  прогріта,
лежить  у  літа  осінь  на  плечі.

Дозріла  пристрасть  до  вогню  і  плоду.
Пашить  вогнем  на  млосному  щаблі.
І  торжествує  мудрий  геній  роду
всього  живого  на  живій  землі.

Ще  літо  спить,  а  вранці  осінь  встане  —
в  косі  янтарній  нитка  сивини,
могутні  чресла  золотого  стану,
іде  в  полях  —  вгинаються  лани.

Близнята-зерна  туляться  в  покоси,
біжить  юрба  червонощоких  руж,
сплять  солодко  черкуси-негритоси,
біляві  яблука  і  жовта  раса  груш.

Рве  синій  вітер  білі  посторонці.
А  в  серце  літа  —  щедрий  сонцепад.
І  зливками  розтопленого  сонця
лежать  цитрини,  груші  й  виноград.

Загусне  промінь  в  гронах  перегрітих.
А  ляже  сніг  на  похололі  дні  —
жагучий  сон  закоханого  літа
в  холодну  зиму  бродить  у  вині!

  

Вірш Ліни Костенко "Осінь Жагуча"