Суспільство міркує у жіночий спосіб - від конкретного до конкретного повз абстрактне. Суспільству потрібно знати, які недоумки прорахувались допустивши поразку та загибель українських хлопців під Іловайськом. Суспільству потрібно знати... чи не була ця загибель навмисною та обумовленою з ворогом. І українська громада про це обов'язково дізнається. Не існує таємниць, що рано чи пізно не стануть явними. Не існує. Якщо Ви не знайшли відповіді на свої питання, то це тому, що Ви ці відповіді ПРОСТО НЕ ЗНАЙШЛИ чи не шукали. І якщо хтось думає, що відповідальні за це уникнуть кари, він також помиляється...
Книга Положія "Іловайськ" не ставить собі за мету докуметальність, але і абсолютно художньою її не назвеш. Це збірка оповідей учасників подій, з якими вдалось поспілкуватись Євгену. Зрозуміло, що люди розповідали про пережите своїми словами та своїми емоціями, а Євгену залишалось надати цим розповідям читабельну форму.
Книга тяжка емоційна, навіть попри намагання Євгена не використовути надмірні епітети та прикметники. Мені приходилось після кожного оповідання відкладати "Іловайськ" в сторону, щоб дати нервовій системі повернутись у норму.
Книга по-журналістські вивірена і подібно до справжньої журналістики народжує у читача питання, даючи можливість самому на них відповісти чи підштовхує до пошуку цих відповідей.
Цікаво, що на презентації "Іловайська" у Вінниці були присутні три бійця батальону "Донбас", що вижили у цьому пеклі. Я був здивований тим, що вони, навіть після пережитого жаху, намагались інколи згадувати своїх ворогів з повагою, як справжні воїни, хоча сам "іловайський котел" насправді був нічим іншим ніж суцільною зрадою, підлістю та безчестям "переможців". Принаймні так мені все це бачиться зараз. Окремі випадки людяності наших недругів це не більш ніж окремі випадки поведінки тих, хто ще не втратив розуміння честі взагалі.
Цікаво, що в російських засобах масової дезинінформації трагедію в Іловайську подавали ось так:
"Подразделениям украинских вооруженных сил (примерно 7 тыс. чел.), попавшим в т.н. Иловайский котел и неделю находившимся там без снабжения, командование ополченцев предложило выход по гуманитарному коридору с оставлением на месте оружия и техники. Командование украинской армии такой пораженческий выход запретило, пообещав вызволить окруженных. Наверху было принято решение сражаться до конца.
Та же философская проблема в духе "сдаться или погибнуть, стояла перед окруженной немецкой армией под Сталинградом.
Силами армии ДНР было завершено окружение группировки карателей киевской хунты в районе города Иловайск. В так называемом «Иловайском котле» оказались запертыми сразу пять добровольческих батальонов киевской хунты.
Лишь единицам удалось прорваться и остаться в живых. Прорывались, бросая технику, раненых и убитых. Число погибших уточняется.
Комитет солдатских матерей обратился с воззванием остановить убийства. Ополченцы также предложили коридор, по которому солдаты могли бы безопасно выйти и вернуться домой, к матерям. Эту инициативу поддержал и президент Путин. К чему лишние смерти, если главное - это человеческая жизнь? Однако украинские силовики отказались от использования этих коридоров, решив, что солдаты должны умереть. Что и было сделано..." (http://www.oplot.info/content/voynu-neobhodimo-prekratit-voennyh-prestupnikov-sudit)
А хто ж розстрілював наших вояків, які виходили з оточення? Шляхетні "апалченці"? Вєжлівиє" російські вояки? Читаємо далі...
" Те выжившие солдаты заявили, что лично Гелетей бросил их на убой. Также советник министра обороны Александр Данилюк успокаивал окруженцев, что им ничего не угрожает.
Чтобы засекретить свои преступления Гелетей официально объявил, что вводит в армии заградотряды несколько похожие на СМЕРШ".. То есть при отступлении солдат будут расстреливать новые спецподразделения (воюя со своими), а СМЕРШ будет искать тех, кто "распространяет слухи" (т.е. говорит правду о преступлениях министра и его подельников)."
Тобто не ВОНИ нас вбивали, а МИ САМІ СЕБЕ!!!!! Тобто російські солдати, які потрапили в полон до наших хлопців під час боїв за Іловайськ та під час виходу з оточення (а були і такі випадки, що має своє документальне підтвердження) не більше ніж хворобливе мариво.... Спробую утриматись від коментарів, щоб не перейти на ненормативну лексику.
Проте насправді хвилює не це. Хвилює позиція вищого військового та невійськового керівництва нашої держави по відношенню до загиблих та живих "бійців Іловайська". Вона ганебна. Це позиція підлого засранця - бзднуло, висрало і тихо мовчить, щоб, не приведи господь ніхто не запитав - Чиє це лайно?
Але ж замовчати не вийде, і книга Євгена Положія тому факт.
 |
| Євген Положій |
Немає коментарів:
Дописати коментар