Днями авторитетний український історик Сергій Климовський озвучив факт, який, здавалося б, давно лежить на поверхні. Анексією Криму Москва порушила не тільки Будапештський меморандум, але й Гельсінські угоди про непорушність кордонів у Європі, які 1975 року підписали тоді СРСР, США, Канада і всі країни Європи, крім Албанії, пише газета "Експрес". А отже, якщо Росія односторонньо вийшла з Гельсінських угод, то і її кордони, як правонаступниці СРСР, з березня 2014 теж перестали бути недоторканними. Відтак провідні країни світу можуть законно пред'явити територіальні претензії до РФ і домагатися їх задоволення в ОБСЄ і ООН.
За словами історика Сергія Климовського, перш за все Німеччина тепер має законне право вимагати повернення від РФ Східної Пруссії (нині це частина Калінінградської області включно з Калінінградом, колишнім німецьким містом Кенігсбергом), покликаючись на Потсдамський договір, згідно з яким СРСР зобов'язався зробити це 1995 року. Підписання ФРН і НДР Гельсінських угод звільняло СРСР від такого зобов'язання -- межі визнавалися незмінними. Тому Німеччина, пов'язана Гельсінськими угодами, ні 1995 року, ні пізніше повернення Кенігсберга не вимагала. Але після анексії Криму у ФРН з'явилися всі юридичні підстави вимагати від Росії виконати умову Потсдамського договору. Чи має слушість історик?
-- Якими були передумови
підписання Гельсінських угод?
-- У період
Холодної війни два антагоністичні блоки
-- Радянський Союз та його сателіти з
одного боку і західний світ на чолі зі
США -- з другого -- на певному етапі
зрозуміли, що потрібно домовлятися, йти
на взаємні поступки. Особливо гостро
це стало відчутним після Карибської
кризи 1962 року. Тоді, нагадаю, активізувалося
напружене протистояння внаслідок
розміщення радянських ядерних ракет
на Кубі. Був ризик, що людство само себе
знищить унаслідок ядерної війни. На
додачу США зазнали поразки у війні у
В'єтнамі, і їм потрібно було передихнути,
а у СРСР погіршилися відносини з Китаєм.
Крім того, німецький чинник відіграв
значну роль. Канцлер Віллі Брандт, який
наприкінці 1960-х прийшов до влади у
Федеративній Республіці Німеччина,
взяв курс на владнання взаємин зі своїми
сусідами -- країнами Центральної і
Східної Європи -- без узгодження з
Вашингтоном. Апогеєм цієї розрядки
вважається Нарада з питань співпраці
і безпеки в Європі, яка тривала з 1973-го
по 1975 рік. Тоді на завершальне засідання
зібралися керівники 35 держав і підписали
1 серпня Гельсінський заключний акт,
відомий як Гельсінські угоди. Назва
походить від столиці Фінляндії Гельсінкі,
де відбулася подія. Серед підписантів,
зокрема, були СРСР, США, Канада, Велика
Британія, Австрія, ФРН та НДР.
-- Що мав
гарантувати цей акт?
-- Інтереси у
Радянського Союзу та його сателітів,
так званих членів Варшавського блоку
з одного боку, та США, Німеччини, Франції,
і їхніх союзників -- з другого різнилися.
СРСР цікавило передовсім гарантування
непорушності повоєнних кордонів.
Радянський Союз у результаті Другої
світової війни додав до своєї значну
частину територій у Східній і Центральній
Європі. Тож хотів закріпити нові надбання.
Але Захід наполягав на тому, що треба
також гарантувати права людини, зокрема
свободу совісті, релігії та переконань.
А Радянський Союз боявся, що це розхитає
його систему. Почався торг. Компроміс
усе-таки знайшли.
-- І в чому він полягав?
-- В угоді врахували інтереси всіх сторін.
У пункті третьому йдеться про непорушність
кордонів. У ньому, зокрема, зазначено,
що держави -- учасниці наради визнавали
непорушними кордони одна одної, як і
кордони всіх європейських держав, і
відмовлялися від будь-яких зазіхань на
них.-- Які наслідки може мати для країни-підписанта порушення умов Гельсінської угоди та вихід із неї? Чи через те, що кордони РФ не захищені вже цією Угодою, інші держави можуть на них претендувати?
-- Росія -- безпосередня правонаступниця СРСР, тому мала виконувати Гельсінські угоди. Та, анексувавши Крим, вона грубо її порушила. Сам факт порушення Угоди не дає права іншим державам діяти аналогічним чином. І все-таки вони можуть задуматися: якщо РФ грубо порушує свої зобов'язання, то чи варто зобов'язання стосовно її кордонів виконувати? Чи вже можна мріяти про повернення приєднаних внаслідок Другої світової територій, до прикладу, Східної Пруссії, яка зроду РФ не належала? Після війни там відбулися масштабні етнічні чистки, кілька мільйонів осіб німецького населення примусово виселили. То, може, ці люди мають перспективу повернення своєї історичної території? Тобто Росія відкрила скриньку Пандори. І тепер її може чекати низка проблем.
Ірина КОВАЛЕНКО
Дерело - http://expres.ua/news/2017/09/19/262675-providni-krayiny-svitu-mozhut-zayavyty-svoyi-prava-terytoriyi-rosiyi
Немає коментарів:
Дописати коментар