«Мала, дякуємо за те, що ти є. Ти – наше свято», – пишеться на прапорі, який українські військовослужбовці передали Аллі зі Сходу. Сама ж поетка розповідає, що на фронті вона отримала позивний «Бріджит», і з задоволенням демонструє іменний шеврон.
Тепер вже активний волонтер Алла Мартинюк каже, що поїздки до «хлопців» – це як наркотик: ти не можеш їх покинути. «В них там зовсім інші очі», – розповідає дівчина. Спочатку акторка допомагала тільки батальйону «УНСО», а зараз займається волонтерством майже у всіх секторах.
Ще під час Майдану вона зрозуміла, що більше не може сидіти вдома, взяла простирадло, роздерла його на шматки та вирушила допомагати медичній службі. «У мене двоє дітей. Дві дівчинки 5 і 9 років. Вони тоді намалювали на тих шматочках червоні хрести – і я пішла», – згадує акторка.
І під час війни Алла займалася спочатку медичним оснащенням, а потім і постачанням харчів для військовослужбовців. Але не менш важливим дівчина вважає й присутність творчості на фронті, яка підтримує бійців не менше, ніж їжа та ліки.
«Я часто питаю в хлопців, як вони реагують на те, що в тилу люди спокійно ходять до клубів та радіють життю. Вони відповідають, що саме для цього й воюють – щоб ми могли продовжувати нормально жити. Мене це тоді вразило», – розповідає про свої враження Мартинюк, додаючи, що від війни зараз страждають не тільки військові та мирні жителі, а й волонтери, в яких фактично руйнуються сім’ї через постійну зайнятість. «Ніхто цього не афішує, але в багатьох у родинах справжній крах», – каже Алла.
Три доби – максимальний термін, який волонтерка-акторка поспіль перебувала на фронті. Але й цих декількох днів щомісяця їй вистачає, аби побачити ті складні побутові умови, в яких проживають українські військові. Проте навіть на війні бійці вигадують імпровізовані душі та вбиральні, які часом дають відносне відчуття комфорту.
«Є хлопці, які проти того, щоб жінки приїжджали на фронт. Адже на війні немає поділу на жінку й чоловіка, там всі – військовослужбовці. Тому ніхто не буде створювати для тебе особливі умови. Але там поваги до жінки набагато більше, ніж тут», – розповідає Алла та додає, що, незважаючи на побоювання, з боку бійців до неї жодного разу ніхто не проявляв агресію.
На фронті її спочатку кликали "Сметанкою", а потім позивний став "Бріджит". Один із танків ЗСУ назвали її ім'ям.
На написання нових віршів Аллу Мартинюк зараз надихають саме події на Сході України та регулярні поїздки на фронт.
 |
| Алла Мартинюк з чоловіком та дочкою |
Немає коментарів:
Дописати коментар