Жовтнева Квіточка.

умовна вершина осені прогнозовано тепла.

це пора вивчати околиці і розвідувати дороги.

якщо і гуляти, мій Господи, то удвох – без тебе

не хочеться анітрохи.

це замріяно збиватися на віддалені манівці.

відміряти відстань – у віршах, настрій – у краєвидах.

це пообіднє сонце – і в павутинні, і на щоці,

що потамовує видих.

це – вдихати глибоко, а видихати повііільно і довго.

це – роззиратися з-під руки і поновлювати сили.

якщо і гуляти серед осені, то удвох – без Бога

все не таке красиве.

не таке намолене і освячене, в передчутті зими,

коли небеса підпираються жертовними димами.

на Покрову мені найкраще гуляється із Самим, –

дружити б іще домами.

ходити один до одного на вареники з вишнями,

чи на домашнє вино – зі смаколиками в порцеляні.

і за розмовами забувати, що він – Всевишній,

а згадувати гуляння. (авт. Сергій Татчин)