Я — не я. Ти зникаєш уже. Чи тебе забуваю. Заборонено сни, заборонені сни—конвалії. Я — не я. Лиш надтріснуте скло. Медитацій тепло у жилах. Опускаюсь в метро, де з тобою жили і любили. З нього вихід один — переміщення тіла вгору. Мій тунель — мого духу годинник — твоє надзвичайне горе. Це якийсь дискурсивний обман, обезглавленність долі… Я — не я. Починається стан, де суцільні бемолі. Самогубці-тварини. Плантації всохлих каштанів. Летаргійне кохання. І Київ — зміїний камінь. (вірш - Оксана Куценко)
Photographer: Roberto Roto @robertoroto2 https://onlyfans.com/robertorotoModel: Pixie @witchy_pixie
Я кохала тебе більше ніж будь-кого, але ти все це знищив...
Немає коментарів:
Дописати коментар