Квітка папороті: легенди купальської ночі

 

Із сивої язичницької давнини, на хвилях часу і народної пам’яті, прийшли до нас легенди про могутні обереги, які здатні захистити від лиха і наділити своїх володарів дивовижними можливостями. Одним із них наші предки вважали казкову квітку папороті — квітку щастя, яка розквітає один раз на рік, на Купала, в ніч напередодні літнього сонцестояння.

Ця містична та загадкова рослина часто згадується не тільки в слов’янській міфології, але й у легендах Британії, Богемії, Німеччини, Франції та Сирії. Намагаючись пояснити спосіб розмноження папороті — рослини, яка, на відміну від інших, не цвіте, люди придумали безліч історій, однією із яких є давня слов’янська легенда про кохання бога небесного вогню, охоронця сонячного престолу сварожича Семаргла та красуні Купальниці-Купави, богині ночі. Їх любов народила двох чарівних близнюків, хлопчика і дівчинку, Кострому і Купала — діточок, які уособлювали собою союз вогняного сонячного світла та загадкової і містичної нічної темряви. Союз вогню і води, жіночого і чоловічого, життя і смерті.

Від дядька, бога-громовержця Перуна, малюки отримали дар — чарівну вогняну квітку, квітку папороті, або ж — Перунів цвіт. Саме її століттями шукають відчайдухи в ніч на Івана Купала.

Ось як описує пошуки квітки папороті професор Степан Килимник у роботі «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні»: «Хто її дістане, хто зірве, той усе на світі знатиме, той відімкне навіть зачаровані замки без ключа, дістане без труднощів усі скарби, закопані у землі…той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, відвертатиме від своєї ниви град, грім, зливу, не боятиметься лихих сил…»

За народними віруваннями, щоб знайти квітку папороті, необхідно ще до заходу сонця перед Івановим днем піти до лісу, зайти у найбільш глуху чащу, знайти папороть і, ставши поряд із рослиною, взяти пучок полину, окреслити коло навкруги себе, а під рослину постелити хустку. Згідно із повір’ям, у глуху ніч із листя папороті з’являється брунька, яка, ніби жива, коливається і росте, повертається і скаче. Рівно опівночі, із страшним тріском і громом, брунька розривається і на світ з’являється вогняна квітка нечуваної краси, така яскрава, що не можна навіть дивитись, і пахощі від неї ідуть по всьому лісу. На коротку мить зацвітає вона і відразу ж треба хапати квітку, бо, якщо забаришся, невидима рука тієї ж миті зірве чарівну рослину.

У ту ж мить у лісі здіймається неймовірний гамір, шум, крик, грюкіт, регіт, завивання і бозна що! Здається людині, що все на неї валиться, ось-ось придушить! Усі лихі сили намагаються будь-що перешкодити людині й собі вхопити дивний цвіт. Якщо все ж пощастить вхопити квітку, то треба надрізати шкіру мізинця на лівій руці і всунути її під шкіру, або ж заховати біля серця чи під шапкою. З усіх боків лякають сміливця лихі сили: тут і мерці, відьми, упирі, вовкулаки, водяний і лісовик, мавки, русалки. Адже купальська ніч — це чарівна ніч, коли не тільки щастя ходить по землі. У цей час мають волю всі таємні сили лісу, поля, води, гір, скель та провалля. До других-третіх півнів треба протриматись, а тоді вже сила злих сил слабшає і можна йти додому.

Після такого випробування чекає на людину щаслива доля. Коли ж щасливець одружиться, то і жінка його буде вічно молода, красива, добра та здорова, а діти його — здорові, роботящі і ласкаві. Буде любов і розуміння в сім’ї, радість, добробут і удача, обійдуть стороною біди і хвороби, оминатиме в житті тривога і печаль. Бажаємо і вам знайти та зберегти в душі своїй чарівну квітку щастя!

https://ocnt.com.ua/kvitka-paporoti-legendi-kupalsko%D1%97-nochi/