Чому жінки в усьому світі стали злішими

 

Жінки в усьому світі за останні десять років стали злішими. Про це свідчить щорічне опитування американського інституту громадської думки Gallup.

ВВС спробувала розібратись у причинах.

Два роки тому Таша Рене стояла на кухні, як раптом з глибини її легенів вирвався глибокий, темний, порожній крик. Це було дивно й неочікувано.

"Я завжди легко спалахувала", - каже вона. Але ця емоція відрізнялась від тих, що були раніше.

Був розпал пандемії, і Таша дуже втомилась. 20 хвилин до того вона ходила по будинку і перераховувала вголос все, що її злило.

Але виплеснувши негатив, відчула фізичне полегшення.

Відтоді Тахша, гіпнотерапевт і лайф-коуч, збирає жінок з усього світу в зумі, щоб обговорити причини гніву, а потім викричати його.

BBC проаналізувала дані опитування Gallup і дійшла висновку, що останні десять років жінки дедалі гірше контролюють злість й роздратування.

У щорічному опитуванні беруть участь понад 120 тисяч людей з більш ніж 150 країн. Їх, з-поміж іншого, запитували про емоційний стан впродовж минулого дня.

Коли йдеться, зокрема, про негативні почуття - гнів, смуток, стрес й занепокоєння - жінки постійно кажуть, що відчувають їх частіше, ніж чоловіки.

Аналіз BBC показав, що з 2012 року жінки частіше, ніж чоловіки, скаржаться на смуток й занепокоєння.

Однак, коли доходить до гніву й стресу, розрив з чоловіками значно збільшується. У 2012 році обидві статі повідомляли про гнів і стрес на однаковому рівні. Але за дев'ять років жінки стали дратівливішими на шість відсоткових пунктів та більш схильними до стресу. І особливо це стало помітно під час пандемії.

Ці показники не дивують Сару Хармон, психотерапевтку із США. На початку 2021 року вона зібрала групу зі своїх клієнток і вивела в поле, щоб вони там покричали досхочу і скинули напругу.

"Я мама двох маленьких дітей, і я працювала вдома. Це було непросто. Напруга накопичувалась і поступово переростала у хвилю люті", — каже вона.

За рік вона знову вивела клієнток у поле покричати як слід й вилити накопичений негатив. Про ініціативу написала журналістка з батьківського чату, їй почали дзвонити репортери з усього світу. Цей "крик душі" став неймовірно популярним.

Сара вважає, що вловила емоції жінок. Це, зокрема, сильне розчарування від того, що тягар пандемії непропорційно ліг на їхні плечі.

Опитування Інституту фіскальних досліджень 2020 року серед майже 5 тисяч батьків, що перебувають у гетеросексуальних стосунках в Англії, показало, що під час карантину матері взяли на себе більше домашніх обов'язків, ніж батьки. Через це вони скоротили свій робочий день. Так було навіть у тих, що були головними годувальницями в родині.

Розрив між країнами

У деяких країнах різниця серед жінок і чоловіків, які кажуть, що відчувають гнів, значно вища, ніж у середньому по світу.

Але чим можна пояснити більший розрив між країнами - наприклад, 12 процентних пунктів в Індії і Пакистані та 17 - у Камбоджі?

Психіатр доктор Лакшмі Віджаякумар вважає, що це, з-поміж іншого, є результатом прогресу: все більше жінок у цих країнах здобувають освіту, роботу і стають економічно незалежними.

"Дисонанс між патріархальною системою вдома та емансипацією поза домом викликає роздратування".

Щоп'ятниці ввечері в годину пік у Ченнаї в Індії Лакшмі спостерігає це на практиці.

"Ви бачите, як чоловіки вже відпочивають, йдуть у чайну, спокійно курять. А жінки мчать на автобусну зупинку чи вокзал. Вони вже думають про те, що їм приготувати на вечерю".

Раніше, за її словами, вважалось недоречним, коли жінки говорили, що вони, наприклад, зляться чи відчувають стрес, але й це змінюється. "Тепер вони мають більше можливостей висловлювати свої емоції, тому й гніву побільшало".

Винна пандемія?

Пандемія дуже вплинула на роботу жінок. За словами Джинетт Аскони, експертки з обробки даних у структурі "ООН-жінки", до 2020 року кількість жінок на ринку праці повільно, але стабільно зростала. Однак 2020-го цей процес зупинився. Прогнозують, що цього року кількість працюючих жінок буде нижчою за рівень 2019 року в 169 країнах.

"У нас ринок праці розділений за ознакою статі", - каже письменниця-феміністка із США Сорая Чемалі, яка написала в 2019 році книгу "Гнів їй личить: сила жіночої агресії".

Вона бачить, що вигоряння, пов'язане з пандемією, фіксують здебільшого у сферах, де домінують жінки, як-от догляд за дітьми чи літніми людьми.

"Це псевдоматеринська робота, яка погано оплачується. Такі робітниці мають високий рівень пригніченого і перенаправленого гніву. І це багато в чому пов'язано з тим, що від них чекають невтомної роботи без будь-яких законних обмежень".

"Схожа динаміка часто спостерігається у гетеросексуальних шлюбах", - каже вона.

У США багато писали про тягар пандемії, що ліг на плечі жінок, але результати опитування Gallup World Poll не показали, що жінки там страждають від гніву більше, ніж чоловіки.

"Жінки в США дуже соромлять проявляти гнів, - пояснює Сорая Чемалі, - і, можливо, описують свій гнів як стрес чи смуток".

Але важливо й те, що американські жінки повідомляють про вищий рівень стресу та смутку, ніж чоловіки.

Така ж картина і в інших країнах. У Бразилії, Уругваї, Перу, на Кіпрі та в Греції значно більше жінок, ніж чоловіків, заявили про стрес. У Бразилії майже шість з десяти жінок сказали, що більшу частину попереднього дня вони відчували стрес, порівняно з трохи менш ніж чотирма з десяти чоловіків.

Однак Тахша Рене вважає, що багато жінок у США та інших країнах тепер досягли такого стану, коли можуть сказати: "Досить!"

"У певному сенсі це сприяє змінам. І вони використовують для цього свій гнів", - каже вона.

"Лють і гнів необхідні, - зазначає Джинетт Аскона з "ООН-жінки". - Іноді, щоб привести себе в тонус та змусити людей звернути на вас увагу і вислухати".

• Стефані Хегарті
• кореспондентка з питань населення

https://www.bbc.com/ukrainian/features-63886341