ЛИПЕНЬ
із чого почати? із того, що літо пройшло.
із того, що Вінниця в липні розморена й хтива.
і з того, що – спека, повітря довкола – як скло.
і спроба писати – як подвиг, читайте – як диво.
цей липень – як море – тримає на грудях мене,
а потім виносить, як рибу, на вінницький берег.
і я байдикую. та з кожним змарнованим днем
радію, що світ відкриває незлічені двері
щоденні маршрути. мохіто по шість п’ятдесят.
у Вінниці спека. в Тернополі спека. в Берліні.
бавовняні квіти над Бугом опівдні висять.
а я засмагаю на тлі віршування і ліні.
цей липень як смузі. як пиво. чи як шаурма.
еклектика зла – запорука здорового глузду.
нічого не мати. чи мати усе, що не мав, –
різниці немає – чи порожньо, врешті, чи пусто.
я чую безмежжя, розверсте над квітами хмар –
цю музику сфер, що у липні звучить в до-мінорі.
і те, що за літом одразу можлива зима,
написано хвилями слів на липневому морі.
цей липень минає. відчутно. принаймні, мені.
коли видихаєш, то це відчуття – перед вдихом.
у кожному «так» вже вчувається справджене «ні».
і в небі ночами незвично мінорно і тихо.
і тиша така, що дурієш. не можна ж отак.
безмежжя і космос. мовчання. молитва і віра.
насподі небес – екстатична присутність Христа.
насподі землі – симетрична сполоханість звіра.
(вірш - Сергій Татчин) м. Вінниця
Немає коментарів:
Дописати коментар