Холодні дні розмірені і ниці. Насподі снігу піниться трава.
На цвілий хліб злітаються синиці.
На бідний розум сходяться слова.
Між мною й сумом сохне пуповина.
Смакую фрукти, п’ю чилійські вина,
на тлі зими прискорюю буття,
в якому все безболісно й спокійно,
бо Миколай забрав до себе війни,
а залишив лишень серцебиття.
(вірш - Сергій Татчин)
Немає коментарів:
Дописати коментар