Вранці до мого порогу
З іншої частини хати
Добре сонечко спустилось
День новий намалювати…
Роздивлялась я промінчик…
(Може, то його був зайчик?..)
Усмішкам раділа друзів…
Тут війни немає наче…
П’ять годин страшна тривога
Сповістила – все погано…
Я ж побігла до порогу
Лікувать душевні рани…
Свіжим сонечком вмиватись…
Ніби тут війни немає…
І до Боженьки звертатись:
Буде мир хай в нашім краю!..
(Оксана БУЯНОВА
Монолог дівчинки в безпеці)
Обличчя цієї Весни.
Немає коментарів:
Дописати коментар