І знову Жовтень.

Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,

У вітрі розвіваються листи.

Нікуди нам уже не донести

Цю теплу потерть, світло невгасиме,

цей із польоту викроєний вимах,

легеньку тінь на крилах золотих.

Це теплий плин – бери його очима –

Пиши про мене, на мені пиши –

Ні цяточки на тілі не лиши,

Хай нас ніхто довіку не розніме –

О чиста згага, о любовна схима –

Багаття на пожухлім спориші.

Прощальний клин. Жура моя небесна.

Не дописати – не перебрести –

Хай пальцями змикаються мости –

Нехай постане пустка безсловесна,

Де над столом, як над широким плесом,

У вітрі розвіваються листи.

 (вірш - Сергій Осока)