Навіщо Олександру Єгорову та Юлії Лорд "Голос Країни"?

Олександр Єгоров. Це ім'я для мене особисто завжди було символом знищеного таланту. Якби я знав, що насправді сталось...
Український Пітер Габріель... Надто пафосно? Добре. Нехай український Макс Фадєєв. До речі, довгий час саме Макс був для Саші орієнтиром у творчості. Саме таким чином, я на початку 90-их сприймав київського, на той момент, виконавця та композитора Олександра Єгорова. Я не знав, що перемагаючи у Юрмалі на фестивалі молодих виконавців, він вже був під слідством. Тоді я був вражений тим, як він у прямому ефірі поставив на місце ведучого шоу, що дозволив собі якось без поваги відізватись про Україну. І тільки нещодавно я дізнався, що його талант не знищено. Він у духовній "опозиції"...

Сьогодні Саша зовнішньо нагадує мені Баррі Уайта. Чому? А я не знаю... Може якась внутрішня шляхетність, демонстративність... А з другого боку розумію, що є демонстративні бажання і внутрішня вразливість. Бачу, що Сашин життєвий досвід навчив його захищатись, проте не знищив його живої душі. У своєму останньому альбомі він не той музичний реформатор, якого я розмістив на полички своїх уподобань, але дорослий шансон'є.

 З легкої руки "Радіо Шансон", це слово стало дратувати навіть тих, хто розумівся на тому, що шансон - це сучасна міська балада і не більше. Як потрібно було попрацювати, щоб драматичну, романтичну, іронічну пісню великого міста зацементувати разом з кримінальним плачем.
Олександр Єгоров нагадує нам, що Київ як мегаполіс в стані продукувати свою українську, хай і російськомовну дорослу пісню.
Те що Саша несподівано з'явився на шоу "Голос Країни" як претендент мене не здивувало. Так само як і поява ще однієї справжньої української рок-зірки - Юлії Лорд. У мене навіть не виникло бажання копирсатись у реальних мотивах цієї появи. Я просто згадав історію свого життя...

Юлія Лорд

Кінець 90-их. Стараннями держави, кредиторів та бандитів мій бізнес валиться. Зі сторони здається, що я ще на коні, але насправді шаблі в мене вже нема і кінь зараз впаде. Я домовляюсь про зустріч зі знайомим бізнесменом в іншому місті, сподіваючись на те, що мої, ще не знищені можливості, будуть йому корисні і реалізуючи його інтереси у моєму рідному місті, я зможу покращити свої справи. При зустрічі я намагаюсь тримати гарну поставу при поганому самопочутті і чую на свою адресу: "Юрію... А навіщо Вам це потрібно. Ви ж там у себе авторитетна людина з розвинутим бізнесом. Що ми можемо Вам дати?" Тихенько поскулюючи в душі, я розумію, що не можу просто зараз ось так взяти і "впасти зі свого коня" при цих чужих мені людях... І я іду...
Саме так покинули сцену "Голосу Країни" Олександр Єгоров та Юлія Лорд, коли до них ніхто не повернувся. Вони переступили через власну гординю, сподіваючись нагадати про себе. Проте не сталось як хотілось. Добре це чи погано покаже час. Сподіваюсь - серед тих, хто знає, що Єгоров і Лорд - це безліч свіжих креативних нереалізованих ідей... на яких ще можна заробити, є не тільки безгрошові прихильники подібні мені, але і ті хто здатен підтримати їх вчасною копійкою і можливостями. Але в незалежності від результату ці люди вже живуть у моїй душі...