Чому романтичні стосунки втрьох - цілком природні.

Хоча сучасне суспільство вважає моногамію нормою, цей тип стосунків з історичної перспективи є доволі новим. Дедалі більше пар сьогодні обирають інші форми кохання, наприклад, узгоджену немоногамію. Що це таке?

"Що для тебе означає вірність?" - запитує Емі Харт, учасниця британського реаліті-шоу "Острів кохання" у програмі 2019 року. Її партнер Кертіс Притчард загнаний у кут, і Емі це знає.

Він цілував інших дівчат за її спиною. Притчард ніяково совається у кріслі, коли Харт холодно і жорстко вимовляє свою обвинувальну промову. Як він міг закохатися одразу в двох жінок, як він міг скривдити її, коли вона йому так довіряла.

Харт впевнена, що у романтичних стосунках може бути лише дві людини і тому Притчард - порушник.

Утім, історія свідчить про те, що сексуальні стосунки між людьми завжди були набагато складнішими за моногамію, яка стала нормою для багатьох суспільств лише нещодавно.

Чи повернемось ми до наших немоногамних коренів?

Узгоджена немоногамія (consensual non-monogamy) дозволяє обом партнерам вільно досліджувати стосунки з іншими людьми.

Йдеться про будь-що від поліаморії і свінгу до "відкритого" шлюбу.

Головною рисою таких стосунків є те, що партнери обговорюють і узгоджують допустимі для обох межі. Це визначення пояснює, чому Емі Харт була так обурена поведінкою свого коханого, адже вона не давала на неї згоди.

Але той факт, що немоногамна поведінка притаманна великій частині населення, також пояснює, чому Притчард діяв саме так.

Попри те, що суспільство вважає моногамію нормою, багато хто одержимий думкою про секс з кимось іншим, крім свого офіційного партнера.

Як з'ясував психолог Джастін Лейміллер, автор книжки "Скажи мені, чого ти хочеш", найпоширенішою сексуальною фантазією у 4 тис. опитаних ним американців був секс утрьох.

А чим іще є секс утрьох, як не узгодженою немоногамією?

"Близько 5% людей, які перебувають у стосунках, визначають своє партнерство, як узгоджену немоногамію", - зазначає Емі Муїз, психолог з Йоркського університету в Торонто.

Але якщо врахувати всіх, хто в певний момент життя не дотримувався моногамії, відсоток помітно зросте.

"Приблизно кожна п'ята людина колись у своєму житті мала більше за одного партнера", - додає Муїз.

Інші дослідники вважають, що ця цифра може бути значно більшою, адже люди зазвичай відповідають на такі питання більш стримано.

Люди схильні переоцінювати, скільки фруктів і овочів вони з'їдають на день, та недооцінювати, скільки вони вживають алкоголю, Емі Мурс, психолог з Університету Чепмена у Каліфорнії.

Коли саме у людей почали виникати моногамні стосунки, питання спірне. Деякі антропологи пов'язують полігамність наших предків зі статевим диморфізмом, тобто значною різницею у розмірах тіла між самцями і самицями.

Це свідчить про високий ступінь сексуального відбору. У горил, наприклад, більші за розміром самці мають кращі шанси на успіх у сексуальному плані, адже вони здатні побороти та відлякати конкурентів.

Домінантний самець горили монополізує 70% усіх сексуальних актів, створюючи таким чином полігінічне суспільство (тобто таке, в якому багато самиць спарюються з одним самцем).

Відносна схожість чоловічих генетичних даних говорить про те, що в нашому еволюційному минулому спарювалася лише відносно невелика кількість чоловіків.

У більш нещодавні часи розмаїття чоловічих генів збільшилося. Це означає, що перехід до моногамії дав можливість для сексуальних стосунків більшій кількості чоловіків.

Як свідчать археологічні дані, суспільствам мисливців-збирачів була притаманна серійна моногамність. Тобто пара залишалась разом лише під час вигодування малюка, а потім шукала нових партнерів.

З точки зору кількості потомства серійна моногамія є більш вигідною для чоловіків, що може пояснювати, чому чоловіки, як правило, більш зацікавлені у відкритих стосунках.

В опитуванні Лейміллера про сексуальні фантазії інтерес до групового сексу висловили близько 26% чоловіків і лише 8% жінок.

Така ж тенденція спостерігається й для інших видів "соціального сексу", як-от відвідування секс-вечірок або свінгерських клубів.

Проте жінки, які фантазували про секс з іншими партнерами, на відміну від чоловіків втілювали свої фантазії частіше.

Як показало те саме опитування, справжній досвід групового сексу мали 12% чоловіків (тобто менше половини тих, хто фантазував про нього), але 3 із 4 жінок.

Схоже, жінкам необхідна можливість підвертається частіше.

Утім, відомо, що у 85% сучасних людських суспільств різні форми немоногамних стосунків є цілком прийнятними.

Навіть Старий Заповіт сповнений натяками на багатоженство. Однак, попри те, що більшу частину історії людство не було моногамним, вірність одному партнеру протягом всього життя або принаймні тривалого часу є основою сучасного суспільства.

Чому так?

"Значну роль у цьому відіграє мистецтво і культура", - пояснює Мурс.

"Зростаючи, діти бачать, що їхні батьки мають тривалі стосунки з одним партнером і намагаються бути моногамними. Інститут шлюбу існує в усьому світі", - додає дослідниця.

"З моменту, коли люди почали обробляти землю, коли виникла власність на землю, шлюб став необхідністю, оскільки це був єдиний спосіб зберегти контроль над вашим майном і передати його нащадкам", - каже Мурс.

"Саме з цих часів моногамність і гетеросексуальність стали у суспільстві пріоритетом".

Зобов'язань менше, а секс краще
Дослідження узгодженої немоногамії неодноразово показували, що пари з різними сексуальними інтересами отримують більше задоволення від стосунків, коли мають декількох сексуальних партнерів.

"У відносинах часто виникають розбіжності між потребами обох партнерів", - каже Муїз.

"Однак люди з кількома партнерами в цілому почуваються щасливішими. Якщо ви зацікавлені у сексуальних стосунках з іншими, цілком природно дослідити цю можливість".

Дослідниця Саманта Джоел так пояснює покращення стосунків пари, яка перейшла до узгодженої немоногамії.

Коли підвищується якість сексуального життя з іншими партнерами, збільшується й відчуття задоволення у стосунках з основним партнером.

"Це факт, що коли люди радіють своєму сексуальному життю, вони спілкуються краще", - зазначає Джоел.

"З іншого боку, люди у відкритих стосунках зобов'язані більше спілкуватися, відкритий шлюб неможливий без обговорення кордонів. Тоді як моногамні пари рідко обговорюють це", - додає соціальний психолог.

Емоційне задоволення, почуття безпеки, турбота і відчуття близькості у здорових моногамних стосунках згодом зростають. А от спонтанність і захоплення, які пряма пов'язані з еротизмом, знижуються.

"Відчуття новизни поступово зникає, пристрасть і потяг, які були на початку стосунків, підтримувати стає дедалі складніше", - пояснює психолог із Йоркського університету Ронда Бальзаріні.

У тривалих стосунках партнери, як правило, одружені, мають дітей і купу обов'язків, пов'язаних із моногамним життям. З огляду на важкість і обсяг роботи, яку вони мають виконувати щодня, їм потрібна передбачуваність, а це суперечить еротизму.

Новий партнер не повинен ділити з вами ці обов'язки, а тому вони не зменшують сексуальний потяг. Тобто зобов'язань менше, а секс кращий.

"Звичайно, це не єдиний спосіб поєднати новизну та безпеку у тривалих стосунках, - зазначає Джоел. - Але для деяких людей він дієвий".

Як бути з ревнощами?

Переваги узгодженої немоногамії мають насамперед ті партнери, які щиро прагнуть щастя для своєї другої половини, вважає професор Муїс.

"Так відбувається, коли людина хоче бачити свого партнера сексуально задоволеним, але не має потреби самій виконувати цю роль", - додає Муїс.

Психологи називають це відчуття "радість причетності" - це здатність відчувати насолоду від того, що близька вам людина щаслива.

Можливо, вам знайоме це відчуття за межами романтичних стосунків. Пригадайте, наприклад, як важлива для вас людина відкриває подарунок, який робить її щасливою.

Так само може бути й з сексуальною задоволеністю вашого партнера.

Але як бути, якщо партнер ревнує?

Як показують дослідження, чоловікам важче примиритися з сексуальною невірністю партнерки, ніж емоційною.

З точки зору еволюції це можна пояснити тим, що чоловіку потрібна впевненість у тому, що він є батьком дитини. Тоді як жінкам докази їхнього материнства не потрібні.

Проте жінки схильні більше перейматися через емоційну зраду партнера. Це також пояснюється еволюційно. Поки жінка виховує дитину, їй потрібно утримати поруч свого партнера, який міг би захистити її та малюка і забезпечити їх їжею.

Якщо чоловік емоційно прив'язаний до іншої жінки, мати може не отримати від нього найкращої турботи та захисту.

Кому підходять немоногамні стосунки?

Як свідчать дослідження, стосунки з кількома партнерами одночасно деяким людям підходять більше, ніж іншим.

Теорія прив'язаності, яка пояснює, як почуття безпеки або невпевненості формують наші стосунки, свідчить про те, що деякі люди менш готові ділитися своїм партнером, ніж інші.

Дані опитування майже 200 тис. людей показали, що ті, хто наважився до відкритих стосунків, як правило, має нижчий рівень тривожної та уникаючої прив'язаності.

Однак, на думку вчених, тут може бути зворотна кореляція. Тобто такий спосіб життя так само приваблює і впевнених у собі людей, не схильних до тривожності.

"Люди, які перебувають у поліаморних стосунках, зазвичай мають вищі емоційні потреби, які не може задовольнити одна людина", - зазначає Ронда Бальзаріні.

"Ми помітили, що моногамні люди мають стабільний рівень потреб у турботі та сексуальному потягу. Тоді як у поліаморів ці потреби мають різкі коливання", - пояснює дослідниця.

"Їм можуть бути потрібні всі ці речі водночас, а це складно реалізувати з одним партнером. Постійний партнер, який задовольняє потребу в турботі і безпеці, не може водночас збуджувати сексуально".

Утім, в усіх інших речах схильні до немоногамних стосунків люди можуть помітно відрізнятися. Вік, дохід, освіта, етнічна приналежність, релігія та політичні погляди не відіграють жодної ролі у цьому питанні.

За винятком тих, хто ідентифікує себе як лесбійки, геї чи бісексуали, які зазвичай схильніші до немоногамних стосунків.

Попри те, що немоногамні стосунки - явище не обмежене географічними та соціальними кордонами, у суспільстві воно й досі оточене стигмою.

Стереотип, що платонічна чи родинна любов може бути безкінечною, а романтичне кохання не вічне, є дуже стійким.

"Але ми вже знаємо, що близькі романтичні стосунки з кількома людьми цілком можливі", - каже професор Мурс.

"Проте ми змушені вірити, що романтичне кохання обмежене. Ви закохані більш, ніж в одну людину? Це огидно, цього не може бути", - додає вона. Але ж це абсурд.

Ми вимагаємо від наших партнерів чимало. Ми очікуємо, що вони стануть нам найкращим другом і порадником, людиною, якій можна довірити найпотаємніші секрети.

"Але, насправді, всі ці речі не зобов'язана здійснювати одна людина", - каже Мурс. Можливо, ми стали б щасливішими, якби поділили свої потреби між кількома людьми.

Джерело - https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-52063108