Багатьом карантин зруйнував плани на літні мандрівки за
кордон, але це не привід засмучуватись, адже Україна має чим здивувати.
Солоні озера рожевого кольору, кришталево чисті водоспади,
унікальні споруди - ось 5 фантастичних місць, які варто відвідати, і зараз саме
час.
Лемурійське озеро (Херсонська обл.)
Лемурійське рожеве озеро розташоване неподалік села
Григорівка Чаплинського району Херсонської області.
Дістатися сюди простіше власним автомобілем, проте і
громадським транспортом теж можливо. З Херсону регулярно ходять автобуси до
Чаплинки, звідти можна найняти приватного перевізника.
Варто бути готовим до того, що дорога займе багато часу,
адже перебуває в поганому стані.
Проте всі емоції від логістики швидко забуваються, щойно на
обрії з'являється унікальний пейзаж.
Існує дві версії походження озера.
Згідно з першою, у 70-х роках минулого сторіччя тут упав
радянський військовий літак. Начебто саме від удару й потужного вибуху на місці
падіння утворилося невелике озеро, яке почало наповнюватися водою рожевого
кольору.
Згідно з іншою версією, рожеве озеро - це залишкі
доісторичного Лемурійського моря.
Рожевий колір води обумовлений життєдіяльністю водорості
Дуналіелла солоноводна. Солоність води тут доходить до 300 грамів на літр, тому
іноді Лемурійське озеро називають Українським Мертвим морем.
Вода озера збагачена різноманітними мінералами, кислотами,
вуглеводами, азотистими речовинами, солями, переважно хлористого магнію і
калію, йодистого натрію, бромистого магнію, а лікувальні грязі водойми
сертифіковані у ЄС.
Церква на воді біля Ржищева (Київська область)
Доїхати до Ржищева можна з Києва - автомобілем або
автобусом.
Щоб дістатись церкви, потрібно орендувати човен на
Центральному пляжі міста (це коштує близько 600 грн) і пливти ще близько 30
хвилин. Дорогою є можливість милуватись мальовничими панорамами Дніпра.
Ще один шлях - через Лівобережжя, від села Сошників їхати
кілометрів 15 бездоріжжям, та в погану погоду це погана ідея.
Здавалося б, навіщо будувати церкву на річці?
Але справа в тому, що колись тут не було води, а
Спасо-Преображенська церква, побудована у 19 столітті, стояла в центрі села. У
70-х роках минулого століття, під час спорудження Канівського водосховища, вода
затопила невелике село Гусинці і воно припинило своє існування.
Незатопленими виявилися лише деякі пагорби, які тепер
виглядають як острівці на Дніпрі.
На одному з таких пагорбів за 200 м від берега і стоїть нині
церква та дзвіниця.
Тривалий час церква стояла закинутою і поступово руйнувалася
- як ззовні, так і зсередини. Відновити храм на воді взялася релігійна громада
УПЦ з Борисполя у 2011 році.
Зараз храмовий комплекс складається з будівлі церкви та
дзвіниці, виконаних у стилі українського бароко. До невеликого острівця, на
якому розташована святиня, веде місток з лівого боку Дніпра.
Навіть якщо ви не прихильник паломницького туризму,
відвідати це місце варто хоча б заради мальовничих краєвидів і унікальності
самої споруди, яка дивом вціліла і отримала нове життя.
Казковий яр (Київська область)
Біля дороги між Васильковом і селом Велика Бугаївка
розташований один із сотні ярів Київщини, але завдяки своїй красі і чистоті він
отримав назву "Казковий".
Площа ярів у Васильківському районі становить близько 416
гектарів, тобто цей невеличний казковий яр не єдиний, а лише маленька частина
розгалудженої яротворчої діяльності.
Висота його схилів доходить до десятка метрів, хоча на фото
він і видається значно меншим.
Місце зачаровує своєю красою у першу половину літа, доки
схили вкриті шовковистою зеленою травою. Виникає відчуття, ніби дивишся на
незвичайні краєвиди з кінотрилогії "Володар Перснів" або на хвилиночку
переносишся до Нової Зеландії.
Мальовничість і чистота казкового яру приваблює як
фотографів, так і простих перехожих.
Водоспад Бурбун (Хмельницька область)
Водоспад Бурбун - справжня прихована перлина Хмельниччини.
Дістатися сюди можливо лише приватним автотранспортом. Найближчий населений
пункт - село Лисець (Дунаївський район), дорога у поганому стані але веде майже
до самого водоспаду.
Водоспад Бурбун заввишки 5 метрів, розташований в каньйоні
річки Бобрівка і спадає у мальовниче маленьке озеро.
Озеро оточене скелями і зеленою рослинністю, і саме за цією
композицією сюди приїздять мандрівники. Вода чиста, має рідкісний для таких
об'єктів бірюзовий відтінок, дуже прохолодна.
Ще донедавна місцина була невідома нікому, окрім місцевих
жителів, але останнім часом набуває популярності.
Сюди їдуть відпочити, покупатися, насолодитися краєвидами.
Біля водоспаду обладнано кілька дерев'яних лавок зі столами а над озером
збудовано два невеличкі пірси.
РЛС Памір (Чернівецька область)
Закинута станція протиповітряної оборони "Памір" -
ще одна маловідома перлина України, розташована на висоті 1565 метрів (гора
Томнатик) у Карпатах.
Дорога сюди непроста. Із Чернівців потрібно дістатись села
Шепіт (Путильський район), яке розташоване безпосередньо на
українсько-румунському кордоні. З Шепоту до колишньої радіолокаційної станції
"Памір" веде близько 15 кілометрів гірської дороги.
Цей шлях звичайний автомобіль або туристичний автобус
подолати не зможе, тому далі або пішки у похід, або винаймати позашляховик у
місцевих, якщо дозволяє погода.
З 1960-х до середини 1990-х років РЛС "Памір" був
секретним військовим об'єктом і розміщувався на висоті у горах не просто так.
У розпал "холодної війни" станція повинна була
забезпечувати радіолокацію величезної території - від турецького узбережжя до
Балтійського моря.
5 листопада 1995 року військова база "Памір"
припинила своє існування.
Зараз на території колишньої РЛС "Памір"
збереглося 5 куполів, а також різні господарські приміщення: казарми, будинок
офіцерів, бункера та інші споруди.
У різних куполах містяться антени різного діапазону, та до
наших днів залишилась лише одна - радіолокаційна антена далекого спостереження
"П-14 Лєна" - найбільше досягнення того часу.
Автор - Юлія Беркута
Немає коментарів:
Дописати коментар