Одразу вдаюсь до зауваження - моралістам. ревнивцям. релігійним естремістам НЕ ЧИТАТИ!
Якось приятель моєї подруги запропонував їй навчитись їздити на коні. З цією метою запросив її у найближчі вихідні відвідати приватну стайню в околицях міста, спробувати покататись на конях, аби вона мала можливість визначитись чи сподобається їй така забавка. Приятель стверджував, що прогулянка буде безкоштовною, оскільки стайню тримають його добрі знайомі. Пікантність цій ситуації додавало те, що цей давній приятель моєї подруги знав про моє існування, проте це не заважало йому запропонувати їй спільну прогулянку на конях без моєї участі. Власне нічого особливого у цій пропозиції не було...не було б...якби серед різних звабливих та захоплюючих перепсектив такого вікенду, з вуст приятеля не прозвучало, що місце розташування стайні малолюдне, спокійне, і він хотів би дізнатись, чи, після того, як він навчить її триматись на коні, чи... наважиться вона, наприклад... ввечері цього ж дня, чи ранком наступного (у нього були плани на два дні !!!) поїхати кіньми на озеро і викупати їх. Чудово! Красиво, правда? А щоб було ще красивіше, приятель пропонував здійснити цю поїздку та купання без збруї(упряжі) і... голяка. Мовляв - саме так відчувається найкращий контакт з конем... Я також вважав, що це було б чудовим спогадом і дозволив їй відповісти згодою на цю пропозицію...
Саме цю історію я пригадав переглядаючи цю серію світлин від київського Майстра Аркадія Курти. Я подумав, що у головної героїні цих фотоісторій був свій друг, який дозволив їй створити таку красу...
Немає коментарів:
Дописати коментар