Війна втомлює. Втомлює і тих, хто на нулі, і тих, хто у відносній безпеці, в країні чи закордоном. Але ми не маємо права на втому. Як ти можеш втомитися, хлопці й дівчата на "передку" гинуть, а ти що? Як ти можеш втомитися, якщо війна ще не завершена, і перемогу ще треба вигризати з кров'ю?
І ми втомлюємось. А потім ще втомлюємось від того, що постійно забороняємо собі відчувати втому. Знецінюємо свої відчуття. Боїмося визнати, що втомились - де б не були. Боїмося, що, якщо помітимо, визнаємо і дозволимо собі втому, - розвалимось так, що більше не зможемо зібратись докупи. Боїмося осуду - зі сторони, і свого власного.
Якщо машина не має бензину - вона перетворюється на купу металу, що більше не може виконувати свої завдання. Від того, що ви будете повторювати "в мене не закінчується бензин, мені здалося, зараз не час заправлятися, треба потерпіти до завтра, немає коли спинятися, треба їхати далі" - машина не поїде далі без бензину. Нам усім треба час від часу дозаправлення. Дорогою. Маленька каністра з паливом в багажнику. Нам треба планувати маршрут так, щоб було на чому доїхати. Бо ігноруючи проблему - не розв'яжеш задачу. І з втомою так само. Нам треба завжди, де б ми не були, шукати дозаправлення. Відпочинок під час війни - необхідність, а не забаганки. Звісно, ми всі маємо пам'ятати маршрут і мету - дійти до перемоги. І маємо робити все від нас залежне, щоб рухатись у той бік. Але без дозаправлення довго не проїдеш. А нам потрібно їхати далі, до перемоги. Навіть, якщо вам здається, що ви не маєте права на втому.
Знаходити час на відпочинок щодня, регулярно. Хай це буде 5 хвилин кави в тиші. Чи легенька фізична активність. Полежати з закритими очима. Повільний видих. Дзвінок другу. Улюблена пісня. Круасан з шоколадом, якщо він є і радує. Почитати щось не про війну. Помилуватися квітами. Щось коротке, просте й доступне зараз. Знаходити можливість якісно відпочити хоча б кілька днів. Змінити, за можливості, місце на інше, і бажано безпечніше. Нам усім потрібно іноді дивитись збоку, видихати і перезавантажуватись. Звісно, коли ми говоримо про відпустку під час війни, ми можемо зустріти дві протилежні історії. Хтось не може собі дозволити жодного перепочинку до перемоги - не може фінансово чи морально. І вигоряє, втрачає свою ефективність, силу і здоров'я. А хтось відпочиває на всю котушку, так, ніби і немає ніякої біди, ніби нічого і не сталося, і "постить фоточки" з моря, ігноруючи будь-кого. Але ви навряд чи читали б цей матеріал, якби не переймалися етичними проблемами. У нас в країні війна. І нам необхідно відпочивати. Нам усім потрібні сили для довгого марафону. Для цього їх треба регулярно брати. Поповнювати свій бак ресурсу. Щоб їхати далі.
І ще. Якщо ви втомились, поставили на паузу все і відпочивали, а відчуття втоми не зменшилось - зверніться за консультацією до психотерапевта або лікаря. Можливо, вам потрібно щось більш вагоме, ніж просто відпочинок.
Джерело - https://www.bbc.com/ukrainian/blog-psychologist-62177769
Немає коментарів:
Дописати коментар