зрештою, серпень. рано ще
кликати осінь в дім.
рано для пізніх крайнощів,
пізно – для ранніх. втім,
осінь уже у вересні.
звідси вона така,
наче туман при березі,
наче конверт в руках –
ще без листа, без імені,
білий, нічий, пустий.
пізню любов прости мені.
і нелюбов прости.
рано іще сідати нам
за письмена оці.
серпень – тире між датами
в передчуттях мерців.
ранніх світанків золото
і вечорів бурштин
він відбирає змолоду
тільки в таких, як ти.
а небеса заквітчані –
тільки в таких, як я.
порівну щастя й відчаю.
ти не моя й моя.
хмари лежать покосами
у голубих полях.
можна ходити босими,
ще не чужа земля.
спокій у кожнім атомі
на рубежі оцім.
легко, відтак, тримати нам
білий конверт в руці.
зрештою, ще не вересень.
сонце іще пече.
ще не пора для хересу.
серпень між нами ще.
(вірш - Сергій Татчин, 2016
модель - Caprice)
Немає коментарів:
Дописати коментар