Два роки тому, 12 серпня 2021 року, на мапі Україні нарешті з'явився топонім, який увічнював пам'ять Бурлюка. Його ім'я отримало урочище біля Лебедина (Сумська область). Там колись був хутір Семиротівщина – місце народження художника.
Лише в останні роки країна почала повертати собі Бурлюка. Крім урочища, на його честь в Сумах назвали одну з вулиць. Таку саму процедуру запустили і в Одесі.
При цьому всьому митець залишається маловідомим для України. Попри те, що він сам вважав себе "українцем козацького роду", змальовував природу рідного краю, а його картини б'ють рекорди на міжнародних аукціонах.
Твір "У церкві" продали на Sotheby's в грудні 2007-го за 650 тисяч доларів (зараз це еквівалент майже 24 млн гривень). До прикладу, найдорожча продана картина з нині живих українських художників – "Кінь. Ніч" Анатолія Криволапа. Її купили в 2013 році на аукціоні сучасного мистецтва Phillips в Лондоні за 186 тисяч доларів.
Різні інстанції, музеї й артустанови титрують Бурлюка по-різному. В одних він росіянин, в інших – українець, а в третіх взагалі американець.
Схожа дилема зачепила багатьох митців, що народилися чи творили на українських землях в складі Російської імперії.
Серед них титани авангарду: Казимир Малевич, Василь Кандинський і Олександра Екстер.
 |
| Урочище Бурлюк біля Лебедина. Лише в 2021 році "родове гніздо" Бурлюків отримало назву на честь художника |
Козацький нащадок
Давид Бурлюк народився 9 липня (за новим стилем 21 липня) 1882 року в багатодітній родині на Слобожанщині. Хутір Семиротівщина був на околиці "родового гнізда Бурлюків" – села Рябушки, що тоді входило до складу Харківської губернії, а зараз належить Сумській області.
Як писав Давид в автобіографії "Пращури мої" ("Мои предки"), його матір та всі родичі по цій лінії були інтелігенцією і мали стосунок до освіти, а з батькового боку були "українські козаки, нащадки запорожців".
Свої твори, зокрема вірші і критику, Давид Бурлюк писав російською мовою, хоча заявляв, що планує перейти на українську.
Класичну освіту отримав в Сумах, Тамбові і Таганрозі, а живопису навчався в Одесі, Казані, Берліні та Парижі.
На початку ХХ сторіччя батько Бурлюка отримав роботу управителя графського маєтку на Херсонщині. Родина оселилася в цій місцевості. Тут молодий митець сотнями малює пейзажі українського Півдня.
 |
| "Карусель" (1921) |
Біля селища Чорнянка (нині окуповане російськими військами, це між Олешками і Новою Каховкою на лівому березі Херсонщини) Давид Бурлюк з братами проводив розкопки скіфських курганів. Тут він також створив об'єднання митців-футуристів "Гілея", за назвою міфічного "священного лісу" скіфів, що згадується в працях Геродота.
Після революції в Росії Бурлюк виїхав до Японії, де став популярним і зчинив фурор новаторськими ідеями. Потім емігрував в США. Там він продовжував творчу діяльність до самої смерті в 1967 році. В Америці є музей Давида Бурлюка. На відміну від рідної йому України.
"Скинути Пушкіна"
 |
| Футуристи. Другий зліва Давид Бурлюк, в центрі - Володимир Маяковський. |
Хоча Бурлюк писав роботи в різних жанрах, ім'я собі він зробив в футуризмі і кубофутуризмі. Що характеризувало ці напрями? Бажання митців розірвати з "академічним минулим", прискорити рух історії і мистецтва, спрямувати його в майбутнє. Тут також є динаміка руху кольорів і фігур, слів і образів, внутрішня енергія творів, що заявляють себе як новаторські.
Саме тому футуристи оспівували революції (зокрема Жовтневу), як головний показник стрімкого і невідворотного руйнування усього старого і звичного.
Створення низки футуристичних об'єднань і артгруп – одна з основних активностей Бурлюка того часу. Тут його однодумцями стають російські поети Велімир Хлебніков і Володимир Маяковський.
Останній взагалі називав Давида Бурлюка своїм наставником. "Прекрасний друг. Мій справжній учитель. Бурлюк зробив мене поетом", – писав Маяковський про нього.
Соратники-футуристи в грудні 1912 року разом видали свій найвідоміший маніфест "Ляпас суспільному смаку" ("Пощечина общественному вкусу").
Саме там був знаменитий заклик "скинути Пушкіна з корабля сучасності".
Звичайно, це мало сприйматися не буквально. Футуристи закликали розірвати зв'язки з мистецтвом минулого і не орієнтуватися на його класиків:
"Тільки ми – обличчя нашого Часу. Ріг часу трубить нами у словесному мистецтві.
Минуле тісне. Академія і Пушкін незрозуміліші за ієрогліфи. Скинути Пушкіна, Достоєвського, Толстого та ін. та ін. з пароплава сучасності.
Хто не забуде свого першого кохання, не пізнає останнього".
 |
| "Айстри на березі моря" (1950) |
 |
| Виставка робіт Бурлюка в Лондоні в червні 2021 року |
Революція більшовиків в 1917 році спочатку підняла на знамена гасла футуристів. Вони отримали славу в народі.
Але згодом радянська влада їх розігнала. Вже у США Давид Бурлюк набирав популярності серед мистецтвознавців, а тим часом в СРСР його роботи опинялися на смітниках.
В Америці його почали порівнювати з Ван Гогом за стиль робіт. Але вплив Бурлюка не обмежувався однією чи двома країнами. Поштовх футуризму – "мистецтву майбутньому" – він дав по усьому світу.
Не в останню чергу через епатажність. Бурлюк проголошував гучні заяви, був схильний до театральних жестів, а також мав скляне око (отримав травму в дитинстві під час гри з братом), носив різнокольорові, часто порвані штани і малював на своїх щоках коників і пташок.
"Це живопис у його найжвавішому прояві; він передає велику життєву силу, яка, очевидно, вкладена в його створення", – так описувало твори Бурлюка видання New York Times.
Аукціонний дім Sothebys так характеризує кубофутуристичний стиль художника: "Це передача безперервної дії, на противагу застійним образам домодернізму".
Це опис до картини Бурлюка "Японський рибалка", проданій за 542 тисячі доларів в листопаді 2008 року.
 |
| Картина "Сільський пейзаж" (1930), яку війська РФ викрали з Херсонського музею |
Слід зауважити, що за все життя Давид Бурлюк написав за різними оцінками від 15 до 30 тисяч робіт. Це надзвичайно велика кількість, за яку його навіть критикували сучасники, звинувачуючи в "фабричності".
Щоправда, нині в Україні налічується в колекціях музеїв лише близько чотирьох десятків робіт художника.
Росія тим часом продовжує полювання за спадщиною Давида Бурлюка. При чому не лише в метафоричному сенсі, намагаючись присвоїти собі українського митця, але й і у цілком буквальному.
Восени 2022 року, втікаючи з Херсона, російські війська викрали з місцевого музею картину Бурлюка "Сільський пейзаж".
Де вона зараз – невідомо.
Немає коментарів:
Дописати коментар