Цей примхливий VALENTINE.

У 496 році Папа Геласій I заснував День пам’яті Святого Валентина, якого вшановують 14 лютого. Вважається, що він зробив це, аби витіснити язичницьке свято римських "люперкаліїв", яке щорічно відзначалося 15 лютого. Натомість образ святого Валентина мав підкреслити духовний вимір кохання між чоловіком та жінкою.

Прообразом Дня святого Валентина вважають язичницьке свято Луперкалії (від лат. lupus — "вовк"). Це давньоримське свято родючості, назване на честь богині "божевільного" кохання та шлюбу Юнони і бога Фавна (Луперк — одне з його прізвиськ), покровителя стад, лісів полів та родючості.

Під час луперкалій приносили в жертву цапів та кіз. Зі шкур забитих тварин робили батоги, з якими оголені чоловіки йшли у місто та били ними усіх зустрічних, зокрема жінок. Одружені жінки охоче дозволяли себе бити, вважаючи, що це лікує їх від безпліддя та гарантує легкі пологи.

А в стародавній Греції свято закоханих називалося Панурга. У цей день влаштовували ритуальні ігри на честь божества Пана (у римській традиції – бога Фавна - ред.), який вважався покровителем стад, полів і родючості. Бога зображали у вигляді маленького веселуна, що грає на сопілці та переслідує прекрасних німф своєю любов'ю. Чоловіки та жінки писали записки з ім'ям коханої людини та носили її в рукаві протягом тижня.

День святого Валентина в Європі почали широко відзначати орієнтовно з XIII століття, а до України це свято прийшло лише з середини 90-х.