По-друге - Назару таки вочевидь близька меланхолійна романтика митців середньовіччя, тому, навіть, найкарколомніші позиції, до яких вдаються його Квіточки-моделі, все одно позбавлені динаміки і мають якусь застиглу статичність. Самі Квіточки в кадрі нагадають мені ситуацію з читанням віршів людиною, навченою нашою школою, коли декламування вірща сприймається як текст, який потрібно читати з особливим натхненням. Для цього потрібно, аби очі затягнула якась невимовна туга, а руки мають імітувати драматичність сюжету.
Й ще. Ви запитаєте, чому меланхолійність СТУДІЙНА? А ви перегляньте величезну серію світлин від Назара Елканського і самі зробіть висновок...
