Квітка — кульбабка
Я наче кульбабка, що вже відцвіла,Що сонечком так ще недавно була:
Світились в зеленій траві промінці,
Тепер лиш роки-парасольки в руці.
Вітрами життя розлетілись роки,
Щасливі і ті, що полинно-гіркі,
Що грілись і ніжили щастя на сонці,
І ті, що ховались як сльози в долонці.
Минають роки… Що залишу для світу?
Я сію слова, які будуть родити,
Слова-парасольки розвіють вітри,
Вони проростуть весняної пори.
Зігріють людей, або совість пробудять,
Я в це свято вірю і знаю — так буде,
Я серце своє в цих словах залишаю,
Кульбабкою в них зацвіту — обіцяю.
автор Галина Грицина
Немає коментарів:
Дописати коментар