Рік тому, після шквалу звинувачень у зґвалтуваннях і домаганнях, які поклали початок руху Me Too, кіномагнат Гарві Вайнштейн почав лікування від сексуальної залежності в спеціалізованій клініці. Кореспондент BBC Санджіта Майска поспілкувалася з людьми, які стверджують, що залежні від сексу. Їй хотілося зрозуміти, чи справді існує така річ, як залежність від сексу, і якщо так, то з'ясувати, що це таке.
Коли 15 років тому Найла приїхала з Центральної Азії, то влаштувалася на роботу в фінансову компанію. Її робоче місце розміщувалося на поверсі торгівлі цінними паперами, де основний контингент працівників складали "альфа-самці, які отримували премії у розмірі мільйонів фунтів", як їх описує Найла.
Вона була однією з двох жінок у відділі, і колеги-чоловіки часом намагалися їх спровокувати, виводячи порнографію на великі екрани, де мали відображатися ринкові дані.
"Мені це не подобалось, але на той час моя кар'єра тільки починалась, я намагалась якось пробитися в місті. То була гламурна робота з хорошою платнею, і я не хотіла її втратити", - зізнається жінка.
"Я розуміла, що чоловіки в офісі чекають реакції. Вони хотіли шокувати мене. Тому я почала дивитися порно-DVD вдома, щоб в офісі з незворушним виглядом відмахуватися".
Але дуже швидко Найла підсіла на це
відео. Її виховували консервативні
батьки, в їхній родині не прийнято було
говорити про секс. Це зробило її
"беззахисною", вважає Найла.
Щодня вона мріяла про те, щоб якомога швидше повернутися додому, вибрати фільм та іграшку для сексу і почати мастурбувати.
Вона описала мені цей процес.
"Починається все повільно. Ти збуджуєшся. А потім просто дивишся і одночасно вмикаєш прилад. Усі твої органи чуття отримують стимуляцію, бо перегляд сильно збуджує. Твій розум наче кудись відлітає. Ти розумієш, що це не припиниться, поки ти не натиснеш на кнопку. Розумієш, що ти тримаєш руку на контролі, над усіма аспектами свого задоволення, і це дає тобі оргазми, яких ти просто не зможеш мати з іншою людиною - з чоловіком точно ні.
"Весь процес забирає максимум 5-10 хвилин, але ти відтягуєш оргазм, бо не хочеш, щоб цей стан закінчувався. Загалом це дуже схоже на сп'яніння".
За допомогою цієї техніки відтягування оргазму, що зветься "еджингом", вона дивилася порно від двох до трьох годин сім днів на тиждень.
Власну поведінку Найла
називає нав'язливим станом. Якщо вона
не дивилася порно, то мріяла про нього.
А ще вона годинами виправдовувала саму
себе, хоч їй це почало шкодити: "Усе
безпечно, від перегляду порно ти не
підчепиш венеричну хворобу, не треба
робити макіяж. Усе на твоїх умовах і з
гарантованим результатом".
Але щоб і далі отримувати ці гарантовані
результати, тип порнографії, яку вона
переглядала, повернув у темніший бік.
"Зазвичай ти починаєш з ванільного
порно, себто чоловік із жінкою чи жінка
з жінкою, усе звичайно. Але минає час, і
воно вже перестає тебе задовольняти.
Тіло звикає до такого зняття напруги.
Це нагадує залежність від наркотиків,
тобі потрібно збільшувати дозу. І заради
цього збільшення ти починаєш дивитися
щось жорсткіше", - каже вона.
"Ти починаєш дивитися анал, а потім і це стає для тебе звичним, переходить у розряд норми, тому тобі треба доганятися чимось більш хардкорним, а далі ти вже шукаєш щось таке екстремальне, як груповуха", - додає жінка.
Найла почувалася дуже некомфортно, бо їй вже здавалося, що вона "збоченка", як вона сама це називає.
Проблема сорому дошкуляє всім людям, які вважають себе залежними від сексу. Сором одночасно викликає в них бажання сховатися і заганяє глибше в нав'язливий стан. "Це наче коктейль зі збудження і сорому", - пояснює Найла.
Порно також змінило її ставлення для чоловіків. Шукаючи потенційного партнера, вона майже повністю перестала зважати на його особистість і риси характеру.
"Я намагалася крізь сорочку розгледіти, чи є в них кубики пресу, - каже вона. - Середньостатистичний розмір пеніса британця був недостатнім для мене… але це поганий спосіб вибирати партнера для життя".
У неї була низка невдалих романів. Але
по-справжньому Найлу злякало те, що для
отримання "кайфу" їй потрібно було
дивитися фільми, в яких чинили насильство
над жінками.
"Я мусила спитати себе - а що далі?
Закінчиться все тим, що мені доведеться
дивитися порно з убивствами, аби
задовольнити свою залежність?" - каже
вона.Найла пішла з роботи в Сіті й перекваліфікувалася на консультанта. Тепер їй за 40, і вона спеціалізується на лікуванні інших пацієнтів, які вважають себе залежними від сексу. Вона навчалася в Центрі Laurel у центральному Лондоні, одній з нечисленних клінік Британії, що надають спеціалізовану підтримку такого типу.
Щоб отримати її, вам доведеться заплатити, інколи сотні фунтів за годину, оскільки NHS не вважає залежність від сексу окремим захворюванням. Але за приблизними оцінками, сотні, якщо не тисячі людей щороку шукають спеціалізованої допомоги у Британії, і більшість із них - чоловіки.
Чи існує залежність від сексу?
- Всесвітня організація охорони здоров'я нещодавно включила "компульсивний розлад статевої поведінки" до списку визнаних захворювань.
- Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) не вважає залежність від сексу хворобою - і не веде офіційної статистики.
- На веб-сторінці NHS, присвяченій залежностям, зазначено, що залежність переважно асоціюється з азартними іграми, наркотиками, алкоголем і нікотином. І є приписка: "Залежність від чогось означає, що відсутність цього спричиняє симптоми абстиненції".
- За інформацією, наданою приватними
клініками Британії, сотні, якщо не
тисячі людей, звертаються по допомогу
щороку.
Частково причина може полягати в тому, що жінки більше соромляться, тому їм важче зізнатися в існуванні проблеми. Хай чим це пояснюється, проте Пол належить до більш типової категорії людей, які звертаються по допомогу з цим станом. По-перше, він чоловік, а по-друге, свій кайф він отримує від занять сексом, а не перегляду порно.
Полу за 50, він високий і ошатно вбраний у сліпучо-білу накрохмалену сорочку та костюм. Він розповідає мені, що його залежність почалася 30 років тому в університеті. У нього були романтичні стосунки з дівчиною, але одного дня він зрозумів, що цього не досить.
"Я кохав її, дуже кохав, але незрозуміло чому пішов і зняв проститутку, - каже він. - Мені дуже хотілося гострих сексуальних відчуттів, хоча я чудово розумів, що не можна такого робити. З іншою дівчиною я б нізащо не зрадив, але здавалося, що це щось принципово інакше".
За кілька тижнів його поведінка змінилася докорінним чином.
"Я зустрічався десь із шістьма дівчатами одночасно, а ще й з двома-трьома секс-працівницями на тиждень. Це майже як замовити піцу, коли я голодний. Я щось хочу, замовляю, а потім забуваю про це".
За його словами, він розумів - щось у його житті негаразд. Але щойно почав замислюватися, чи не звернутися до когось по підтримку чи навіть допомогу, як знайшов першу роботу в Лондоні - і опинився в середовищі, де таку поведінку насправді заохочували.
"Життя було неймовірним. Літаючи по всьому світу на "Конкорді", заробляючи купу грошей, вчащаючи до стрип-барів у Лондоні, ти вирушаєш на пошуки секс-пригод зі своїми колегами, - пригадує Пол. - Тож на тому етапі [я думав]: "Може, немає в мене ніякої проблеми, може, я просто нормальний пацан?".
Але навіть тоді десь у надрах свідомості Полу не давали спокою сумніви.
Він ходив з колегами на "грандіозні гулянки" до стриптиз-клубів (гулянки звалися так тому, що кожен за ніч витрачав тисячу фунтів) щовівторка, а іноді ще і в четвер. Але лише Пол повертався в ті клуби щосуботи.
Як і Найла, Пол, за його словами, почав "ганятися за кайфом". Та так наполегливо, що, попри гетеросексуальну орієнтацію, протягом 10 років займався сексом і з чоловіками.
"З жінок я повністю перемикнувся на чоловіків. Тож уся моя показна тілесність проявлялася з чоловіками. Я можу чесно сказати: не відчуваю в собі ані краплі гомосексуальності. Це просто задоволення потягу до гострих відчуттів, от і все. І протягом усього цього періоду я зустрічався з кількома дуже-дуже хорошими дівчатами", - каже він.
Так само, як і Найла, Пол розуміє, що його поведінка була нав'язливим станом. Коли він не займався сексом, то мріяв про нього. І знову ж таки, його метою був не оргазм - його, немов гачок, тримала залежність від певної поведінки, що з цим пов'язана. Як і Найла, він годинами відтягував настання оргазму.
"Гострі відчуття дає наростання, передчуття того, що ти робитимеш… останнє, чого тобі хочеться, це сім'явиверження, бо після цього весь процес закінчується".
Полу знадобилося багато часу, щоб підсісти на порно після того, як він уперше відкрив його для себе в 12-річному віці.
"У будинку батьків я знайшов кілька журналів - у схованці, коли батьки кудись поїхали. Тож порно я відкрив для себе відносно рано. Але, якщо чесно, то не пригадую, щоб я відчув еротичне збудження".
Втім, з появою швидкісного інтернету все змінилося. Тепер фокус його уваги перемістився з секс-працівниць на онлайн-порно, яке Пол міг переглядати годинами.
Пол звернувся до Центру Laurel, де йому запропонували тривалу підтримку. Сьогодні він вважає, що став на шлях одужання. Він кілька років не користувався послугами секс-працівниць і вже багато місяців не дивився порно.
Його мета - облаштувати сімейне життя з однією жінкою.
"Це самотнє захворювання… Ти доходиш до усвідомлення, що твій час перебування на цій планеті обмежений. У мене ніколи не було сповнених насолоди статевих стосунків з людиною, яку б я любив усією душею. Це те, чого мені бракувало цілих тридцять років", - зізнається чоловік.
У червні 2018 року Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно включила так званий компульсивний розлад статевої поведінки в міжнародний класифікатор хвороб.
Психотерапевти, з якими я розмовляла, вважають: хоч цього й недостатньо, щоб класифікувати цей стан як залежність, але це може стати поштовхом для уряду Британії до надання консультативних послуг в клініках NHS.
За останні кілька тижнів я спілкувалася з багатьма іншими людьми, які вважають себе сексозалежними, і тепер більше не думаю, що маркер залежності має значення для цього стану. Усі ці люди вочевидь потребують допомоги для розв'язання проблеми, яка руйнує їхнє життя.
Що стосується Вайнштейна і підозри, що лікування в клініці від сексозалежності - це просто спроба уникнути відповідальності за свою поведінку, то мої співрозмовники розуміли різницю між сексом за взаємною згодою та зґвалтуванням навіть на піку свого нав'язливого стану.
Жоден з них, як мені відомо, не скоїв злочину. На мою думку, залежні від сексу передусім травмують самі себе та своїх партнерів. А секс-хижаки знаходять собі жертв, а потім намагаються все приховати.
Ілюстрації - Карен Чармейн Чанакіра для BBC та інші...
Джерело - https://www.bbc.com/ukrainian/features-46123789
Немає коментарів:
Дописати коментар