Встановити точне походження слова часто досить складно. Однак деякі слова є вдалим винаходом відомих мислителів та письменників. Лексичні ноу-хау мовних новаторів від Чосера до Джоан Роулінг згадує оглядач BBC Culture.
Кожне слово приховує в собі таємничу історію. За будь-якою лексемою, яку ми використовуємо щодня, є стародавні легенди.
"Якщо вам відома етимологія слова, - стверджував середньовічний мислитель Ісидор Севільський, - ви точніше розумієте явища світу навколо".
Хоча багато слів, які потрапили в повсякденне мовлення, майже не залишили слідів свого походження, є й такі, чиє виникнення в мові має точну дату.
Авторів деяких неологізмів ми вже ніколи не згадаємо. Тоді як за іншими мовними новотворами стоять відомі особистості, чиї вдалі лінгвістичні знахідки визначили спосіб мислення всіх наступних поколінь.
Без життєствердного пташиного щебету, який так і чути з "Твіттера", cоціальні мережі, без сумніву, втратили би частину своєї привабливості. Але кому вперше вдалося поєднати в одному слові пташиний спів із мовою людей?
Twitter, або twiterith, як воно вимовлялося в другій половині XIV століття, це приклад ономатопеї, тобто звуконаслідування. А вперше слово використав Джеффрі Чосер у своєму перекладі трактату римського мислителя VI століття Боеція "Розради філософією".
Twitter є одним з понад 2 200 слів, створення яких приписують середньовічному поету. Той факт, що його перу також належить поема "Пташиний парламент", здається цілком доречним.
Serendipity (інтуїтивна прозорливість)
До 1754 року, щоб описати ситуацію, коли "через щасливий збіг обставин знаходиш те, чого не шукав", доводилося витратити чимало чорнил. Аж раптом у вівторок, 28 січня, англійський письменник Горас Волпол, пишучи листа, подарував світу це жваве сполучення звуків - serendipity.
Письменник казав, що його надихнула перська казка про трьох принців із фантастичної країни Серендип, які постійно щось виявляли завдяки щасливому випадку або прозорливості. Насправді Волпол помилився в сюжеті епосу, оскільки герої казки, попри всі зусилля, якраз й не змогли знайти те, чого шукали.
Але яке це має значення тепер, коли serendipity міцно увійшло в мовний обіг у результаті дійсно щасливого збігу обставин.
Панорама
Деякі слова, здається, відбивають самий дух того явища, яке вони позначають. "Панорама" - яскравий приклад цього. Ритмічність його звучання гармонічно віддзеркалює ідею безмежних гірських просторів та безперервного руху очей вздовж безкінечного краєвиду.
Слово, яке буквально означає "всевидющий", зовсім не випадково увійшло в лексикон у 1789 році. Падіння горезвісної паризької в'язниці Бастилії - символу епохи, що відійшла в історію, - виглядає цілком доречним історичним тлом для виникнення слова, в значенні якого відверто лунають нотки свободи.
Як не парадоксально, слово виникло спочатку для позначення замкненого простору. Саме цим терміном ірландський художник Роберт Баркер назвав цикл своїх картин із краєвидами Единбурга, які він закріпив на внутрішній поверхні циліндру. Щоб роздивитися шедеври, глядачі мали зайти всередину кола.
Візуалізувати
Важко повірити, але до 1817 року ніхто нічого не "візуалізував".
Втім, саме цього року поет-романтик і літературний критик Семюел Тейлор Колрідж вигадав це слово в своїй філософській сповіді Biographia Literaria.
Те, що термін "візуалізувати" - тобто побачити те, що побачити неможливо - винайшов Колрідж, не має дивувати.
Саме в його фантазіях виникли такі примарні речі, як корабель-привид із "Поеми про старого моряка" та поема "Кубла-хан", яка за словами автора цілком привиділася йому уві сні.
Колрідж, який все життя потерпав від злиднів та різних залежностей, також відповідає за введення в обіг слів, які описують душевні страждання, як-от "психосоматичний" та "песимізм".
Інтелектуалізувати
А от "інтелектуалізувати", імовірно, вигадав маловідомий сучасник Колріджа, мандрівник і філософ XVIII століття, відомий під псевдонімом "Бродячий Стюарт".
Впродовж своїх багаторічних подорожей Індією, Африкою та Європою Стюарт розробив оригінальну філософію. Він вважав, що розум і тіло знаходяться в постійному русі між світом, який ми безупинно інтелектуалізуємо, і духом, який ми постійно матеріалізуємо.
Бюрократія
Бродяга-заробітчанин у пісні Гаррі Макклінтока Big Rock Candy Mountain 1928 року мріяв потрапити до безтурботного раю, де "повісили би блазня, який винайшов роботу".
Хоча історія не зберегла ім'я саме цього "блазня", нам відоме ім'я французького економіста, який винайшов назву для явища не менш виснажливого - "бюрократія".
У 1818 році Жан-Клод Марі Вінсент де Гурне об'єднав французьке слово "стіл" (bureau) із грецькою морфемою "-кратія" - "влада". Так виникла назва для явища, яке вже тоді починало душити суспільство.
Здається малоймовірним, що людина, яка вигадала термін для виснажливих правил, що обмежують поведінку індивідуума, винайшла й слово з геть протилежним значенням. Laissez-faire "лессе-фер" - буквально "дозволити людям чинити, як вони вважають за краще," - використовують для назви державної політики, згідно з якою уряд практично не втручається в економіку.
Фотографія
Важко уявити, що деякі, здавалося б, природні слова в нашій мові вкоренилися в ній шляхом досить складного процесу. Слово "фотографія", запропоноване англійським астрономом і винахідником Сером Джоном Гершелем у 1839 році, мало витримати серйозну конкуренцію з низкою оригінальних термінів.
Якби історія пішла трохи іншим шляхом, можливо, ваша бабуся збирала би в родинний альбом не фотографії, а "сонячні відбитки" або "фотогени".
Магл
А втім, й у наші дні визначити різницю між посвяченими і тими, кому не доступна таємниця чаклунства, знову випало романісту-жінці.
Слово "магл", яке позначає простих смертних, позбавлених надприродних здібностей, вигадала Джоан Роулінг у книжці "Гаррі Поттері і філософський камінь" 1997 року.
І її новотвір дуже вдало нагадує про вічну магію слів, а також тих, хто нею володіє, і тих, кому вона недоступна.
Немає коментарів:
Дописати коментар