вівторок, 3 вересня 2013 р.

Гомосексуалізм. Міфи та реальність.

Доля подарувала мені важливе знайомство. Це був, покійний нині, чи не найвідоміший дослідник сексу у СРСР - Ігор Кон. Соціолог, антрополог, філософ, чудовий співрозмовник і надзвичайно толерантна людина. Ми спілкувались не більше години, але те, що я хотів почути - почув.
На час нашого знайомства мене вразила його фраза - "Табу у сексі не існує". Тобто всі сексуальні прояви є нормальними і їх реалізація коментується традиціями та звичками суспільства. Але мова іде у першу чергу про ті прояви, що не приносять шкоди оточуючим. Тому пройдемо повз те, що у будь-якої адекватної людини сприймається як збочення. Кожен з нас, уважно занурюючись у свої сесуальні уподобання знайде багато того, що може викликати питання.

На моє запитання щодо гомосексуалізму, Ігор відповів, що за біологічним задумом у кожному з нас сплять різні сексуальні бажання, які мають особливість проявлятись, чи проростати на підготовленому грунті. А грунт цей може бути різним. Гомосексуалізм є нормальним, але не є загальною нормою будь-якого людського суспільства. Матінкою природою покладені окремі біологічні обов'язки на чоловіків та жінок. Це є природнім. А гомосексуалізм, повторюю, є нормальним але неприроднім.
Те, від чого людина отримає сексуальне задоволення є її особистою справою. Важливо, щоб при цьому всі сторони, що беруть участь у цьому не відчували примусу та спонукання насильницьким шляхом. Тобто не страждали. А якщо Ваше бажання ходити голяка по своїй квартирі викликає роздратування сусідки у будинку навпроти, то ніхто не заставляє її сидіти у вікна очікуючи вашої ефектної появи.
Втім, на те ми і люди, що полюбляємо нагороджувати будь-які свої прояви як природніми так фантазійними кольорами.
Відповіді на нижченаведені хибні уявлення про гомосексуаліз є короткими, але за ними стоять реальні науково доведені факти. Охочі перевірити їх доказову базу можуть звернутися до книги доктора Н. Уайтхеда ( NEWhitehead) «My Genes Made Me Do It – a scientific look at sexual orientation"

Міф 1: Гомосексуалісти становлять 10 % населення.
Насправді, жоден учений під цим твердженням не підпишеться . Численні дослідження по всьому світу показують, що гомосексуалісти і бісексуали разом складають 2-3% населення , а лесбійки – 1-2 %.
Міф 2: Відносини між гомосексуалістами настільки ж міцні й довговічні, як і між чоловіками і жінками.
Насправді,  середня тривалість відносин у гомосексуальних і лесбійських парах становить 2,5 року; для порівняння, в США, де кількість розлучень набагато вища, ніж у багатьох інших країнах, до срібного весілля (25 років) доживають близько 50% всіх шлюбів.

Міф 3: Гомосексуалісти вступають у вкрай безладні статеві зв'язки
Насправді, гомосексуалісти і лесбійки у порівнянні з середнім значенням мають у 3-4 рази більше статевих партнерів, ніж гетеросексуали. Комусь це здається вкрай безладним статевим життям, комусь – ні.
Міф 4: У плані психічного здоров'я гомосексуалісти і лесбійки не вирізняються з гетеросексуальної більшості населення.
Насправді, стандартна цифра, яку відразу наводять фахівці — 3:1. Гомосексуалісти і лесбійки в три рази частіше страждають від розладів психіки. У всіх зустрічається схильність до суїцидів, чоловікам також властиві депресія і інші афективні розлади, жінкам – зловживання алкоголем і наркотиками, хоча зустрічаються і інші захворювання.

Міф 5: Проблеми з психікою у гомосексуалістів — наслідок того, що суспільство їх дискримінує і відкидає.
Насправді, докази цьому практично відсутні. Частка випадків проблем з психікою у гомосексуалістів в толерантних і ліберальних суспільствах і в суспільствах, де до них ставляться з нетерпимістю, приблизно однакова.
Міф 6: Гомосексуалістами народжуються.
Насправді, з результатів шести досліджень (в період з 2000 по 2011): у випадках , коли один з однояйцевих близнюків відчуває гомосексуальні схильності, ймовірність того, що подібні схильності є у другого близнюка дорівнює приблизно 11 % для чоловіків і 14 % для жінок. Це означає , що загальні для обох близнюків фактори, як то гени і виховання, практично непричетні до їх статевої орієнтації, а відповідають за неї здебільшого індивідуальні та унікальні реакції індивіда на ті чи інші випадкові або повсякденні події в його житті.

Міф 7: Гомосексуалісти стверджують, що усвідомлювали себе такими з раннього дитинства.
Насправді, середній вік, в якому гомосексуаліст усвідомлює, що його тягне до осіб однієї з ним статі, дорівнює 10 рокам, і дві третини всіх випадків припадають на період від 6 до 14 років. Таким чином, вкрай малоймовірно , щоб людина пам'ятала, що її вабить до осіб однієї з нею статі з самого раннього дитинства. Мова, швидше за все, може йти про рано усвідомлюване бажання належати до своєї гендерної групи, яке виникало з почуття невпевненості в собі і несхожості на інших.
Міф 8: Гомосексуалізм – це усвідомлений вибір.
Насправді, якщо мова йде про 10-річний вік, то навряд чи можна говорити про повністю усвідомлене, свідомоме і відповідальне рішення. Жодна людина не здатна раз і назавжди вирішити (у всіх звичайних значеннях цього слова), якої сексуальної орієнтації вона буде дотримуватися все своє доросле життя, у віці 10 років. Потяг до осіб тієї ж статі – зазвичай факт, який людина відкриває в собі, а не щось, що він свідомо вибирає.

Міф 9: Ніхто не знає, звідки береться потяг до осіб тієї ж статі.
Насправді, деякі гомосексуалісти вважають, що знають. Вони простежують витоки цього потягу до сексуального насильства, яке вони зазнали у дитинстві, реакції на розлучення батьків, відкидання однолітків однієї з ними статі або впливу порнографічної продукції. Інші не схильні розмірковувати у категоріях сприяючих обставин і тому не знають, звідки саме взявся у них потяг до осіб однієї з ними статі — так само, як більшість гетеросексуалів не знає, чому вони стали саме гетеросексуалами.Індивідуальних історій багато, і всі вони в рамках загальної картини здаються незначними і поодинокими, але для індивідів, які самі відчули це на собі, вони вкрай важливі.
Міф 10: Гомосексуалістів неможливо переорієнтувати.
Насправді, ідеологічно нейтральні дослідження показують, що переорієнтація — не рідкість. Приблизно половина всіх гомосексуалістів і бісексуалів протягом життя приходять до гетеросексуальної орієнтації без будь-якого медичного втручання. Приблизно 3% всіх гетеросексуалів колись твердо вважали себе гомосексуалістами або бісексуалами. Сексуальна орієнтація не є чимось жорстко заданим.

Міф 11: Підліткам – гомосексуалістам в школі потрібна особлива психологічна підтримка.
Насправді, у наш час на заході 98% підлітків, у 16 років вважають себе гомосексуалістами, а в 17 вже вважають себе гетеросексуалами. Було б безвідповідальним пропонувати підліткам стверджуючу їх гомосексуальність психологічну допомогу, виходячи з помилкового уявлення про вроджену і незмінну природу  їхньої сексуальної орієнтації.

Міф 12: Психологічні програми з переорієнтації завдають шкоди психіці.
Насправді, найбільш авторитетне з даного питання лонгітудинальне (тобто таке, що проводилось над одними особами впродовж довгого часу) дослідження, яке також узгоджується з результатами інших робіт, показує, що сексуальна орієнтація у більшості людей рухлива в діапазоні від незначної до повної зміни. Позитивні і негативні ефекти властиві будь-якому психологічному втручанню. Але програми з сексуальної переорієнтації також знижують схильність до депресій і алкогольної та наркотичної залежностей.
Міф 13: Те, чим люди займаються за закритими фіранками у спальні ніяк не впливає на суспільство в цілому.
Насправді, гомосексуальний статевий акт у чоловіків загрожує медичними проблемами. Дослідження показують, що 15% практикуючих гомосексуалістів і бісексуалів одружені і тим піддають небезпеки своїх дружин. Статеві зв'язки (як гомо- , так і гетеросексуальні ) поза шлюбом в кінцевому рахунку, так чи інакше, призводять до додаткових бюджетних витрат на рівні всієї держави.
 P.S.  Без сумніву цивілізована держава має прямувати до суспільства у якому людина має відчувати себе комфортно і її сексуальні прояви, чи навряд мають контролюватися, але суспільні цінності все одно накладають певні обмеження на повну свободу особистості. При цьому важливо втікати від дискримінації. 
Стосовно боротьби гомосексуалістів за свої "права" наведу один цікавий приклад. Одна моя доволі приваблива знайома намагалась зробити кар'єру у американському шоу-бізнесі. Вона захоплювалась ефективною системою продюсування, промо-агенцій та величезним ринком роботи, але при цьому ніколи не забуду її слова - "Якби я була єврейкою чи лесбійкою... а краще і тим і іншим, проблеми з кар'єрою не було б" Може ми входимо в епоху іншої дискрімінації?


Джерело: http://www.credo-ua.org

Немає коментарів:

Дописати коментар