Зима. Якби не було війни.

 

Кожен з нас будує свої плани. Жити без перспективи важко. З'являється відчуття, що життя втрачає сенс. Коли рік тому расєя напала на Україну і почалась війна, всі плани у більшості українців перетворились на ніщо. В такому стані ми живемо вже рік. Рік, коли ми живемо одним днем і молимось за наших Захисників, яким живуть головним бажанням ВИЖИТИ. Вижити і перемогти ворога, який руйнує наші плани і наші життя. А ми молимось за них та допомагаємо чим можемо. Проте життя продовжується і сьогодні у цьому еротично-іронічному пості хочеться уявити, що можна було б запланувати та зробити цієї Зими якби не було війни... З точки зору Української Квіточки.

               Зима. Якби не було війни.

Майже кожного року наприкінці зими ми відпочиваємо у Карпатах. Минулого року у цей час розпочалась війна, а цього року ми також не змогли повернутись до нашої традиції. Мій коханий на війні, а без нього... не хочу...

Минулі роки хрещенські купання, та і просто зимові процедури у Київському Гідропарку були нашою яскравою розвагою, спортивною наснагою, духовним та фізичним натхненням. Цього року нам не до розваг... Багато хлопців і деякі дівчата з нашої команди сьогодні на фронті. А декого вже нема... Але ми обов'язково повернемось.

Давно обіцяла чоловіку зв'язати, під його нову червону зимову куртку, спортивну шапку та кашне. Обіцянку виконала, навіть попросила подругу зробити фото, але Чоловік вже пів-року як у військовому однострої. Доведеться почекати. Але фото йому сподобались.

Давно з коханим мріяли поміняти наш седан на позашляховик. Ми любителі мандрувати і тому хотіли б мати авто з кращими можливостями для наших планів. Ми здійснили мрію і купили позашляховик. Тільки не собі. Ми передали його побратимам Чоловіка на фронт. А собі...собі купимо після війни.

Минулої зими купили з Коханим собі сніговий ровер. Давно хотіли. Використати не встигли. Тільки сфотографували. Цієї зими ми його продали, аби за виручені гроші купити хлопцям на фронт дрон та тепловізор. І не жалкуємо. Але фото вийшли класні.

Завжди з Коханим чекаємо зиму і сніг. Виїзджаємо за місто та загартовуємось спортивними вправами голяка, обтираємось снігом, бавимось на свіжому повітрі. Цього року Він "бавиться в окопах" на фронті, але просив, аби я не зраджувала традиції і вислала йому на телефон доказ. Я не можу йому відмовити і чекаю...чекаю часу, коли ми зможемо зробити це разом.

Мій Коханий любитель еротики. Правду кажуть, що чоловіки кохають очима. Я це знаю і мені це подобається. Нам повезло, що ми з ним не маємо у цьому протиріч. Знаю, що він мріяв, аби я колись прийшла до нього на побачення так, як фото. Мені дуже кортіло зробити йому такий сюрприз, але війна зруйнувала наші плани... Після поранення він лікується у шпиталі, а потім знову збирається повернутись до побратимів у свій військовий підрозділ. Мені дуже хотілося зробити йому приємне хоча б на відстані. Тому його мрію поки реалізувала на фото..., а як закінчиться війна, я його не тільки цим здивую.