Українське море заміноване. Купатись на Понтійському узбережжі небезпечно допоки скажена расєя не забереться геть, чи допоки ми цьому навіженому звіру не переб'ємо всі кістки. Поки будемо насолоджуватись морським бризом на пісчаному березі. Чудове місце для Квіточки, між іншим...
Десь там за обрієм, над морем,
З’явилась цяточка вгорі..
Ми вдвох із чайкою говорим
У прохолодній цій порі.
Ми розмовляємо про море,
Про тихий вранішній прибій,
Про те, як тихо плачуть зорі,
В безмежній далі голубій,
Про те, як місяць заховався
В багряні хмари золоті,
З-за обрію десь промінь взявся
І ріже небо угорі,
Та прокладає тонку стежку,
І стелить сріблом по воді,
А я дивлюсь на цю мережку
І любо так стає мені.
Адже та цятка – сонце красне,
Що тихо сходить на зорі,
Розпустить промені прекрасні
І засміється угорі.
Це так було – тепер не буде:
Стріляють з моря, йде війна,
Все заміновано повсюди..
(вірш - Ольга Калина)
Немає коментарів:
Дописати коментар