Сонцеворот. День Весняного Рівнодення.

Важливою віхою зміни сезонів є день весняного рівнодення, астрономічний початок весни. Як відомо, навесні день збільшується, а ніч скорочується. І 20-21 березня наступає момент, коли тривалість дня і тривалість ночі стають рівними. Такий день називається днем весняного рівнодення.

Цьогоріч день весняного рівнодення випадає на 20 березня і розпочнеться рівно о 23:24 за київським часом. Через різницю між календарним і астрономічним роком весняне рівнодення не має фіксованої дати.

У понеділок, 20 березня, день дорівнюватиме ночі, після чого світловий день почне збільшуватися, а ніч – зменшуватися. Крім того, поміняються пори року на півкулях: у Південній настане астрономічна осінь, а в Північній – астрономічна весна, яка продовжиться до дня літнього сонцестояння.

Вважається, що в цей час весна повністю вступає в свої права, Сонце перемагає над злими духами Зими. Раніше це вважалось великим святом, яке називалось Сонцеворот, або Вербоносиця. Одразу після святкування люди починали готуватись до сільськогосподарських робіт.

З давніх часів день весняного рівнодення мав дуже символічне значення. Він означав початок весни та пробудження природи від довгих зимових днів.

Саме в день весняного рівнодення слов’яни зустрічали Новий рік. В ті часи наші предки вшановували язичницьких богів, а особливо Ведмеже божество. Адже вірили, що саме цього дня прокидаються тварини після зимової сплячки. Існувала традиція зранку йти до лісу, нести пироги й вареники, розкладати їх на пеньках та святкувати.

Досить цікавою була церемонія “пробудження ведмедя”. До заздалегідь підготованої ями, накритої хмизом, ховали рядженого чоловіка. Спочатку навколо водили хороводи, співали, танцювали, кричали. Цим намагалися “пробудити” звіра.

Потім починали кидати в нього сніжки і гілки дерев. Ряджений не міг вийти з ями, поки до нього не спускалася дівчина, яка “відривала” шматок його шкіри, а потім втікала. Тоді чоловік вилазив зі свого укриття, розминався і шукав кривдницю. Коли ж знаходив, то стискав у міцних обіймах.

Господині цього дня випікали печиво у формі жайворонків. Перші ласощі завжди залишали Ведмежому божеству. Це робилося, щоб задобрити його та попросити, аби хижаки не нападали на чоловіків, які ходять на полювання.

Також у день весняного рівнодення завжди був ярмарок. Коли люди йшли на нього, то співали й танцювали. Брали участь у різноманітних іграх: перетягували канати, стрибали через вогонь.

Надвечір на площі міста або села палили багаття. Намагалися зробити його якомога вищим і яскравішим, тому що вірили, що це є запорукою довгого і щасливого життя.

Завершувалося святкування тим, що хлопці та дівчата котили з пагорбів охоплені полум’ям колеса, що були символами Сонця.