Користь полуниці для дітей та дорослих. Ще раз про можливості улюбленої ягоди

Полуниця, користь якої може зрівнятися тільки з її гастрономічними чеснотами, не дарма люблена в усьому світі. Тому можливості полуничного сезону не варто упускати.

Люди часто помиляються, вважаючи полуницю лише садовою версією дикої (тобто звичайної лісової) суниці. Насправді йдеться про різні види рослин, що належать до єдиного ботанічного роду Суниця (лат. Fragaria).

Для нефахівців головна їхня відмінність полягає у величині плодів. А оскільки, зрозуміло, споживач у всі часи любив більші "смаколики", то і зусилля по одомашненню в першу чергу були спрямовані на суниці з найбільшими плодами.

На землях України такою прирученою культурою колись була суниця зелена (Fragaria viridis), яка тяжіє до відкритих просторів, а народну назву якої пов'язують із старовинним дієсловом *поленіти (тобто яскраво горіти, полум'яніти) – через рівномірно яскраве забарвлення ягід. В адаптації до сучасної української можна сказати, що вона була "полум'яницею" (від "полум'яна суниця"), яка згодом переформатувалась у полуницю.

А ось звідки взялося російське "клубника", сказати складніше. Імовірно, через форму ягід, яка, на відміну від подовжених плодів лісової суниці (Fragaria vesca), дійсно нагадує клубочок.

Втім, усі нинішні сорти садової полуниці – нащадки далеко не одного виду "полум'яних суниць". Їхня історія почалася в Голландії, де ще у XVIII столітті була виведена унікальна "сунична королева" з небувало великими, солодкими, яскравими та запашними ягодами. Набагато пізніше генетикам вдалося з'ясувати, що при її створенні поряд із європейськими (зеленою та мускатною) використовувалися суниці Нового світу. А саме – відмінна рекордним розміром плодів суниця чилійська і міцна (аж до морозостійкості) суниця віргінська. Міжвидовий гібрид-культиген, отриманий у результаті цієї роботи, у результаті став родоначальником всіх відомих сьогодні "форматів" окультуреної полуниці.

Полуниця: калорійність, якою можна знехтувати, та інші цінні властивості

Одна з найнесподіваніших характеристик полуниці – низька для плодів та ягід калорійність. Адже, незважаючи на досить пристойний вміст цукрів (6 — 9,5%), її енергетична цінність становить лише 30 ккал на 100 г. Це означає, що включати запашні ягоди до раціону сміливо можуть навіть ті, хто у боротьбі із зайвою вагою скрупульозно вважають кожну калорію.

Однак і в харчуванні людей зі зниженою масою тіла полуниці в жодному разі не будуть зайвими, оскільки мають купу корисних властивостей.

Так, за вмістом протицинготного та "антизастудного" вітаміну С (56,7 мг/100 г) вона наближається до порічки, тому всього 5 середніх ягід "полум'яниці" забезпечать організму таку саму дозу аскорбінової кислоти, як великий апельсин. А за вмістом необхідної для кровотворення, імунітету та захисту від депресії фолієвої кислоти (17,7 мкг/100 г), також відомої як вітамін В9, полуниця перевершує безцінну малину.

Але, головне, чудова ягода по-справжньому багата біологічно активними речовинами з різними оздоровчими ефектами. Як, наприклад, цілий "букет" антиоксидантів (антоціани, кверцетин, кемпферол, елагова кислота), які відповідають за здоров'я різних клітин, що підтримують нормальну прохідність судин і запобігають появі пухлин. Або протизапальна та знеболювальна саліцилова кислота, що робить полуницю натуральними ліками для хворих на суглоби, у тому числі при ревматизмі. Або антигіпоксична, стимулююча енергетичний обмін та звільнення від зовнішніх і внутрішніх токсинів бурштинова кислота, протидіабетичний флавоноїд фізетин, знезаражуюча ефірна олія тощо.

Полуниця на зиму

На думку окремих жартівників, головна вада полуниці – це її короткий сезону. Однак, ніщо не заважає зробити максимально корисні запаси чудо-ягоди на зиму.

З точки зору збереження її цілющих властивостей, оптимальним способом заготівель, безумовно, вважається заморозка. А з урахуванням того, що ягоди, що пройшли через процес консервації холодом, ніколи більше не набудуть вихідного "свіжого" вигляду, в морозильник їх рекомендується відправляти у вигляді пюре. Це не тільки дозволяє заощаджувати місце, а й мінімізує втрати дорогоцінного соку при розморожуванні.

Тим більше, що якщо схитрувати, додавши в ягідне пюре цукор (від 300 г на 1 кг свіжої полуниці), воно перетвориться на сорбет, тобто різновид натурального фруктового морозива. Такі ласощі завжди залишатимуться досить податливими, щоб набрати їх у креманки і подати до столу. Ну і, зрозуміло, його також будь-якої миті можна призначити сировиною для компоту або "живого варення", додати в коктейль, чай або десертний крем і т.д.

Якщо ж заготовлена на зиму полуниця має залишитися не тільки корисною, а й максимально красивою, має сенс вдатися до її консервації у власному соку.

Для цього кілограм перебраної, вимитої та обсушеної полуниці необхідно засипати 300 г цукру, пошарово розташовуючи ягоди та солодкі крупинки (перший та останній шари – цукрові). Не перемішуючи, накрити кришкою та залишити на 6 -12 годин (зазвичай на ніч). Потім акуратно розкласти ягоди в чисті скляні банки (до самого верху, але не трамбуючи) і залити полуничним соком, що виділився. Зверху плавно влити ложку свіжого лимонного соку або просто присолити щіпкою лимонної кислоти. А далі все стандартно: простерилізувати, закатати, перевернути, остудити та прибрати у темне прохолодне місце.

Ну і, зрозуміло, ніхто не применшує цінності класичних варень та джемів із полуниці. Адже, хай вони не є еталоном корисності, їхня дегустація – це чисте задоволення та море позитивних емоцій. А позитивні емоції продовжують життя.